Моє спостереження за змінами у роботі Севілі Наріман-Кизи 29 травня - 4 серпня «Що з тобою сталося, поки мене не було»Інсталяція: метал, солона вода, друк на текстилі, звук2024«Минуле Севілі Наріман-кизи було обрамлено солоною водою, де кримський степ зустрічається з Чорним морем. Тоді їй здавалося, що там світ починається і закінчується. З моменту окупації півострова 2014 року відстані між поїздками додому розтягнулися в часі, а 2022 року стали неможливими. Відтоді художниця живе з відчуттям розірваності, де її життя і життя в окупації відбуваються паралельно. Без неї на ізольованому півострові змінюється все, до чого вона належала: пейзажі, степ, морська вода. Ідуть з життя близькі люди. Стара фотокартка qarbaba (дідуся)Şukri перетворилась на артефакт, що зберігає звʼязок і спогади, й Севіля продовжує вести з нею діалог. Ця робота — один зі способів сублімувати почуття втрати та проявити ефемерність спогадів. Для Севілі вони подібні до резервуара, в якому зберігаються образи минулого. Часом у ньому відблискують хаотичні уривки спогадів про традиції, що дбайливо зберігалися в депортації й віднаходились наново у Криму. У своїй практиці художниця веде діалог із кримськотатарською традицією, акцентуючи на колоніальному минулому півострова. Воно впливає на всі рівні існування, навіть на особисті уявлення. Створюючи нове, художниця говорить про вибудовування для себе і свого покоління ґрунту під ногами й намагається включити кримськотатарське мистецтво у світовий контекст.»