Андрій Ярмак - особистий блог | Батарейка з добрив – або ідея стратегічно перспективних захисних інвес...

Батарейка з добрив – або ідея стратегічно перспективних захисних інвестиційЗаглянемо в майбутнє? А там все те саме – людям потрібна їжа та дах на головою, а це значить або тепло, або прохолода. А це все потребує енергії. І сьогодні якраз про цікаву альтернативу розпіареному водню, а також вже звичним батареям на основі літію. І це, до речі, може бути непоганою ідеєю інвестицій в захисні активи на тлі хиткої економічної ситуації в світі. #Аміак, або «#амоніак» (NH3) ще донедавна асоціювався переважно з азотними добривами, без яких основна частина людства просто б померла з голоду. Проте, сьогодні він дедалі частіше згадується як один із ключових елементів зеленої енергетики, речовина, здатна стати глобальною батарейкою для зберігання і транспортування чистої енергії.Світ щороку виробляє понад 200 мільйонів тонн амоніаку. Близько 80 відсотків цього обсягу використовується для виготовлення азотних добрив, але тенденція змінюється. За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, вже до 2050 року понад 40 відсотків амоніаку споживатиметься не агросектором, а енергетикою, транспортом та системами зберігання енергії. Новий ринок може оцінюватися у сотні мільярдів доларів щороку. Але, на мою особисту думку, процес переходу на амоніак може виявитися швидшим за прогнози. Причина простою мовою: водень є чистим паливом, але його дуже складно транспортувати та зберігати. Амоніак містить 17,6 відсотка водню за масою, він рідкий вже при температурі мінус 33 градуси Цельсія або при тиску десять бар, що робить його набагато зручнішим, дешевшим та безпечнішим для глобальних перевезень і дає змогу використовувати наявну інфраструктуру з транспортування добрив. Крім того, амоніак має вищу, приблизно на 30%, щільність енергії по об’єму ніж водень, але він значно легший. І що важливо - під час згоряння амоніаку не утворюється вуглекислий газ – тобто це також чисте джерело енергії. Чому ж світ ще не перейшов на аміак? Є дві проблеми: 👉 А) якщо виробляти його з сонячної чи вітрової енергії і потім знову перетворювати на електроенергію, то ККД складе всього 5%. Іншими словами 95% енергії втрачається.👉 Б) виробництво з відновлюваних джерел лишається дорожчим, ніж виробництво з використанням природного газу, але це швидко змінюється. Країни з надлишком сонця або вітру можуть перетворювати його на амоніак і продавати у вигляді експорту енергії. Саме на цьому принципі будуються нові промислові проекти у Саудівській Аравії, Норвегії, США та Австралії.Найбільше виграють компанії, що вже мають повний цикл виробництва від синтезу амоніаку до випуску готових продуктів. Їхні заводи можна швидко адаптувати для виробництва зеленого варіанта без суттєвих витрат. Серед лідерів CF Industries у США (10 млн тонн амоніаку на рік, із системами уловлювання CO2), Yara International у Норвегії (глобальна мережа постачання амоніаку) та канадська Nutrien (понад 7 млн тонн на рік). Це якщо говорити про компанії, що розмістили свої акції на фондових ринках. Якщо частка амоніаку в енергетичному секторі зросте хоча б до десяти відсотків, це означатиме додатковий попит у 20–25 млн тонн на рік. Такий сценарій може суттєво підняти ціни на акції таких компаній, але й ціни на добрива теж (а значить продукти ще більше подорожчають, а значить купувати в цих умовах акції продуктових компаній – це не така вже й погана ідея!). Сьогодні акції подібних компаній є дуже дешевими, коефіцієнт P/E у межах 7–10. Для порівняння P/E у Nvidia – 57, а у Тесли взагалі 256! Висновки робіть самі. Якщо Яра раптом перетвориться з експортера добрив на постачальника енергії, її капіталізація може різко змінитися. Я зробив про це також невелике відео – можете підписатися на мій відео-блог на ютюбі та тіктоці.