​​РАДІСТЬ ВІД ОДНОДУМНОСТІ

«Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки»📖 Фил. 2:1–2

Єдність Филипської церкви була ще одним джерелом радості для Павла. У Филипській церкві, як і скрізь, були різні люди, різні освітні та виховні контексти, різні думки та погляди, різне етнічне коріння. Ми знаємо лише окремі подробиці стосовно цієї церкви, втім і те, що нам відомо, свідчить про значні відмінності:🔸

Лідія, багата, успішна ділова жінка та її родина🔸

Колишня рабиня🔸

Тюремник, його родина й домочадці🔸

Дві жінки, Еводія і Синтихія, кожна з яких мала власну думку🔸

У Книзі Дії 16:40 згадуються й інші брати. Травми, втрати, горе і хаос посилюють відмінності. Це призводить до руйнівного погляду, в якому відмінності розглядаються як проблема, як ворог. Гоніння, яких зазнавали филип’яни, мали б загострити і їхні відмінності. Однак Павло радів, що вони навпаки були «однодушними». Чому вони були «однодушними»❓

Вони зрозуміли і застосували на практиці вчення Павла з 1 Кор. 12:18–20. Щоб процвітати і бути здоровими,кожному потрібна приналежність до громади.«Тепер же Бог розмістив члени в тілі — кожного з них, як забажав. Якби всі були одним членом, то де тіло? Тепер же — членів багато, а тіло одне» 📖 1 Кор. 12:18–20✨

ЩОДЕННІ РОЗДУМИ ПРО ПОКЛОНІННЯ