Поки на фронтах б'ються за українську волю-гідність, в Києві відбувається якась нездорова дичина.Можна довго філософствувати на тему "а може то на емоціях, а ми всього не знаємо", але от простий маркер: справжній українець почувши команду "на коліна!" - б'є на звук. Не ударив, промовчав - значить уже не зовсім українець, такий собі "напів-хохол". А як ще й послухався і на коліна таки став - то це точно не наш по духу. І не важливо яка причина, яке обгрунтування, хто, перед ким і заради чого вимагає від вас встати на коліна. Для українця така вимога, ще й в командній формі, є неприйнятною і сам вимагати від інших не стане. А для героїв, справжніх українських героїв, таке рабське плазування буде ще більш огидним і образливим ніж повне ігнорування їх подвигу.Якщо хтось страждає муками совісті - "як то так, військовому слово поперек сказати" - то, користуючись вже своїм статусом військового, дарую всім, безкоштовно, тобто - даром, моральне право посилати на три букви будь-кого, хто вам командує стати на коліна, незалежно від кількості медалей у нього на грудях. П. С. Окремо стосовно етикету. Два коліна - це рабська покора, на два коліна вільна людина не стає ніколи. Одне коліно - знак поваги до старшого за статусом, або символ принесення клятви вірності. Можна стати перед загиблим військовим, якщо ви маєте до нього велику повагу, але тільки як це йде від серця, а не від примусу. Схилити голову, зняти головний убір - оце вже знак пошани і поваги, або скорботи, це дійсно бажано робити якщо йде похоронна процесія. Більше - виключно за внутрішнім покликом, ніхто і ні за яких обставин вимагати від вас більшого не має права.@whiteguardua_polit