Знаєте про що не говорять в материнстві? Про відчуття що ти не окрема особистість перший час. А потім потрапляння у залежність маркетингу «недо» і всьо, жінці піздец. Вагітність це період коли ти відчуваєш себе домом для дитини, ти переживаєш багато змін і свідомо (хоуп соу) йдеш на це. Але тут ти не ти окремо, ти завжди з дитиною. Пологи – це умовна перша сепарація. Для дитини ти все ще дім навіть після, а ти завдяки гормонам не розумієш що ви розділені. «Ми покакали» звучить, бо ми це концепція виживання від мозку на захист дитини. Бо що? Бо дитина ледь не єдина істота яка немовлям не може жити без батьків. *Взагалі вважається що це компроміс еволюції, типу дитина народжується менша і менш сформована для самостійності, але зате жінка може народити її по розмірам і вижити. І от як тільки ти проходиш цей перший + місяць, прилітають «а гарна мама робить оце…». ГВ, якісь типи розвивашок і все таке. І жінка замість шляху сепарації і усвідомлення себе окремою особистістю, відновлення своїх кордонів, біжить до спеціалістів з усього, аби бути ІДЕАЛЬНОЮ мамою. Ця ідентифікація себе через дитину стає бетонна. І тут руйнується жінка, подруга, людина всередині. Росте тривожна мама. І тривожна дитина. Маркетинг ідеального материнства це ТЦК ідентичності. Тебе хапають на виході з дому, ламають руки ноги і говорять ким ти маєш бути. І юзають поки можна. Ідея яку я хочу тут донести — варто вчасно згадати що ти не лише мама, а людина, жінка, у тебе є душа, бажання, мрії та цікавості. І не вестися на те, що щось робить тебе поганою мамою. Колись я робила проект про motherhood і там розвінчувала міфи що реально впливає на дитину і що нам продають. Знаєте що, те що реально впливає можна вирішити своїм буденним життям, звичками і гарним настроєм. А те що продають можна вирішити лише покупками. От і привід задуматися) Кароче, думки після завершення ГВ. Одна з дівчат вчора написала що через ГВ досі працює з прийняттям тіла і грудей поза ГВ. Я її розумію!! Про це не прийнято казати, але ГВ може змінити відчуття сексуальності власної. І відчуття себе, як обʼєкту їжі і обслуговування. Для жінки здорово те, що вона визначає здоровим. Всім цьом і відчуття контакту з собою 🩷
Про вагу після пологів// Кароче, заходила я на пологи вже 74 кг, при моєму золотому стандарті 50🫰🏻 але до вагітності у мене були гормональні препарати, тому я була 54. Загальний набір близько 20. Вперше було ще більше. І НІЧО! Всі хто говорять що треба закрити рот і не їсти просто ідіоти які не шарять про тіло жінки. Я їла менше ніж до вагітності. Просто мінімальний апетит був, підвищений може разів 10 за весь час пробивався. Але вага це не те що ти контролюєш у вагітність і тому її треба прийняти (якщо це не ГСД). У мене був топ цукор тому це не був він. Після місяця у мене вже мінус 14 при лежачому режимі, отьоках і запаленнях. 60 зараз це вже легше, але йду до 50, не до 54))) Бажання третьої дитини у мене поки на сиииииильній паузі, тому хочеться капец як вкластися енергією у тіло та здоровʼя після всього. Бажання бути фіт як до і помножити на 2 просто літає навколо. Це я до того, що і з 20+ кг не страшно, вага йде сама, як і прийшла. Канешна я бішуся що не все пішло за день 😂😂😂 але адекватність присутня в голові для балансу)) В планах ще оновити нарешті ботокс, ендосфера (я після Роми робила теж курс), рф ліфтинги і постаратися вирівняти харчування всій сімʼї в те як бачу я))
Відзначили з друзями малого його день народження у класному місці 🩷 дякую всім, хто радив як організувати все, бо врешті готувала я свято у черговому фівер маститу, болях і ознобі зі стукотом зубів. Все пройшло афігенно, я багато говорила з батьками 15 дітей! Всі з різних країн, все англійською, а голова у мене ще післяпологова і після гострих запалень три тижні підряд. Але було капец цікаво і саппортів. Мене дуже всі підтримали з малечею, розпитували про пологи, були дуже включені у розмови про все все. Кайф. Такі люди класні, як і діти у класі. Як і школа. Виявилося, що наша школа для багатьох не перша, а вже 3-4. Йшли з минулих через булінг, агресію від дітей та вчителів, сильні рамки чи суворість. Наша школа все таки не просто так нам в потрібний момент потрапила на очі. І яке місце, таких і людей приваблює, це чудово! Я сьогодні вперше без температури, дуже загадувала вчора це бажання. І щоб не було дощу у малого на святі, бо це аутдор. І що ви думаєте? Рівно ті 2,5 години шторм закінчився і вийшло сонце! Досвід свята пройшов успішно✨ Лео спав весь час і просто викликав купу емоцій у всіх дорослих і дітей)) Весь клас між іншим чекав народження Лео і діти дуже вітали🥲
Продовження про пологи ✨ *я нарешті пройшла мастит, це окрема історія, але це моя перемога над собою зараз і над минулою поразкою з першим сином Вранці після ночі в родзалі у мене було розкриття 1 см. Ітс мін НІХУЯ. Вирішили поставити мʼяку стимуляцію, тут це: пігулка (туди), ленточка (хз що це). Пігулку мені поставили і в цей момент почало критично падати сердцебиття малого. Пігулку за хвилину дістали і планували КС, якщо не стабілізується малий. Я почала крутитися як на брейк денс шоу, аби малий себе краще почувати став. І він стабілізувався. Ще пару годин очікування що з ним точно все ок, в той момент до мене злетілися всі лікарі, перевіряти мене, малого і обговорювати зі мною всі сценарії. *Які ж там лікарі афігенні!! Далі мені поставили цю пропитану чимось ленточку. Я такого ніколи не бачила)) Але вона також почала стимулювати розкриття. Чекала я довго, поки не відбулося аж 3 см відкриття. Зо теж мінс НІХУЯ. Але згодом перейми були дуже сильні і я вирішила замовити епідуралочку. Бо коли перейми були вже декілька днів, я норм не спала, не їла, то сил вийо без епідуралки не було. Боялась що не буде сил на пологи. Мені поставили цю голку розміром з трубочку для айс лате в спину, я ледь не зламала пальці чоловіку поки це терпіла, але десь 30 хв щастя після було. Паралельно сусідній родзал був теж з пологами і ми з дівчинкою кричали, дихали і стогнали по черзі. Так таймінг перейм у нас прикольно склався)))) Через 30 хвилин мені приходять проколоти пузирь, бо треба вже дивитися чи все ок з водами. Води ок виявилися, чисті і далі почалась десь година з хвостиком, коли епідуралка вийшла з чату. Я кричала так, що мене кололи до максимуму додатково, а мене не брало. Я вам передати не можу той транс болю. Перейми майже без пауз і максимальними показниками по силі. Я крутилася так, що після цього ледь ледь розчесала волосся)) Там було чисто як в котика, який лазив десь місяць, під лапками. Після цього приходить медсестра, перевірити знову чому так мені фігово, і каже «а, так у вас там вже голова лізе, пуш».Тут я зібрала себе в кучу і стала пуш. Пуш з дитиною 4+ кг і великою головою, це піздец важко. Мені одразу зробили епізіо (надріз збоку), бо розуміли всі, що це необхідно. Я пуш, але хвилин 5 нічого не виходило. Далі мені говорять, що може варто спробувати вакуум. ВАКУУМ. Я злякалася так, що, як сказав мій чоловік «ти посиніла на якусь кількість хвилин і була ніби в глибокій медитації чи трансі, була взагалі не там», аби всю свою силу направити у ці пуш. І все пішло до того, як вони встигли взяти вакуум. Народила швидко. Підготовка до цього була вічністю. Мені поклали малечу на мене і ми з чоловіком полетіли в космос кайфу. Далі сама собою народилася плацента, мене шили вишивали, довго, бо кровотеча була сильна, але в той момент тобі пофіг зазвичай. Годину треба бути в родзалі і не їсти, не пити. Далі пару годин в такій типу зоні відпочинку, нас навідали всі лікарі, перевірили, допомогли з малечею, погодували мене і перевели вже в палату. З відновлення тіла після за важкістю перше це шви, бо все боляче, стояти, сидіти, лежати, далі це матка, бо НА ДРУГІ +ПОЛОГИ СКОРОЧЕННЯ ЙДУТЬ СИЛЬНО СИЛЬНО БОЛЮЧІШЕ ПІСЛЯ ПОЛОГІВ, далі спина (пасіба дура, яка не допомогла бо відкриття з 3 до 10 см за годину це не її ліга), спина нила і пару днів сильно, далі це попа, бо у неї свої наслідки від пологів, і груди. Груди стали намбер ван на 5-7 дні. З маститом. Пишу не щоб налякати, а собі памʼятати як воно було. Бо забувається. Чи варте воно того? Завжди, не може зрівнятися ті пару днів перейм, та година відкриття та 10 хвилин потуг з тим масштабом щастя. І це не раціонально, це просто магія життя. Магію знецінювати не можна.
Пологи і відновлення. Пост щоденник 🤍 Якщо перший раз у мене було повільне відкриття, але за одну стимуляцію (я навіть не памʼятаю яку саме), все пішло і від 9 ранку до 2 дня малий був на руках. То цього разу я дві доби була у виснажливих переймах. До того тиждень сну під тренувальні перейми по 20 хвилин без пауз. У мене є припущення чому: великий пупс, більше 4 кг, багатоводдя і матка сильно збільшилась. Більше ніж було комфортно, аби запускати процес пологів. Я відчувала ніби тіло говорить «вже час, я стараюсь, у мене не виходить». Тому останні дні перед пологами я їздила в госпіталь і просила щось зробити. Але своя система по процедурі не давала мені з порогу запитати стимуляцію якщо госпіталь не напряму мій. А я обирала не свій район, а 15 хвилин від дому, але дуже класний. Врешті 15 числа вночі ми викликали няню Ромі і самі поїхали в лікарню, я вже була виснажена з переймами 4-5 хвилин 3 години підряд. Лікар знову «ви не в процесі пологів, не можна вас брати в родзал». В останній момент щось в ній змінилося і вона каже, що на нас чекає медсестра і все підготувати і переводять в родзал чекати. Повз систему правил. Португальці це моя любов ❤️💔 люди вони дуже людяні. Від того часу пройде ще майже доба коли зʼявиться Лео. Без їжі, бо переживали про КС, з переймами я сильно старалась тримати якусь енергію. Якої було все менше. А тепер перші уроки: 1. Коли говориш у всесвіт «я хочу спробувати без епідураки перейми», то готуйся, що ВОНА БЛЯТЬ НА ТЕБЕ НЕ ПОДІЄ!! І все що буде від неї – це 30 хв кайфу на початку і тиждень болей в спині після. А ну і особливий «кайф» коли тобі колять спину. 2. Коли у тебе були легкі, ідеальні перші пологи, це ні про що не говорить відносно других, третіх. 3. Відкриття від 3 см до 10 за годину – це реально побачення з богом, я думала що відʼїду за цей час. Ну і зламаю всі пальні чоловіку від стиснення. Далі напишу що було далі)))) Поки я вже відновлююся, тіло зате швидше це ніби робить ніж вперше, якщо говорити про мʼязовий стан. Все таки ПІЛАТЕС БІЧ СТАЙЛ був корисний)))
Я опублікувала опитування в інст про те чим би хто займався РІК, якби можна було не працювати. І одна відповідь випередила один з моїх поінтів майбутнього тексту-посту. Вона сказала що взяла такий рік і врешті в депресії. Це сторона яку ніхто не очікує від затяжного відпочинку-відпустки-пошуку. Капец який сильний стрес це саме побачити реальність, коли ти не зайнята роботою. Тут летить в жопу всьо)))) Тому в декреті перший рік стільки розлучень. Тому люди які заробили великий капітал/продали бізнес/стартап потім в потеряшках часто і дофамінових комах/відльотах.Тому відпустка часто для сімʼї привід пересваритися. Тому ми боїмося бути на самоті. І тому я так багато раніше говорила про щоденний час в тиші і з собою. Проживати думки, не йти від них. Але є айсберги, які видно тільки на сильній дистанції/саббатікал. І от до них мало хто готовий. Готую кароче про це текст, бо саббатікал звучить дуже прікольно, але я багато хибних уявлень там побачила зсередини. Умнічаю, бо виплила з різних криз за цей час, засмагаю вже на березі)))
Думка по дорозі у лікарню в таксі// Виховання дітей і чому я проти модних порад психологів Памʼятаю як пару місяців тому на ліпці з глини ми говорили з власником студії. Саме він після успішної карʼєри і з тим капіталом пішов робити кераміку після 50 років. І заговорили про дітей. Він сказав тоді що йому сумно за сучасні покоління через вседозволеність, відсутність рамок і вічний потім пошук себе. Я трошки внутрішньо скрипнула, але днями говорила з подругою про це знову і картинка склалася. Найбільш поширена причина істеричних і загублених в житті дітей – відсутність кордонів, відсутність дорослих ментально батьків, вседозволеність. Є навіть дослідження яке показує кореляцію нещасних чи щасливих дітей та рівень строгости батьків. Більше адекватних меж – більш щасливі діти. В сучасному світі – діти яким все можна чомусь вважаються щасливими. Хоча саме вони стоять на голові не від радості, а від хаосу. «Приймати» всі типи поведінки це зручно батькам, яким не треба докладати зусиль для виховання, але для дитини у майбутньому це катастрофа. Безпека створюється там де є правила, межі та зрозумілість. У безпеці дитина росте, досліджує. Для виховання потрібна важлива деталь – дорослі батьки. Не друзі, не діти, а дорослі батьки. Багато хто відмовляється від цієї ролі, бо вона не така весела. Влаштовувати хаос, бити інших дітей, кидатися речима, витирати їжею меблі у закладі – це все не ок. Це все про батьків, які не встановили межі і дітей, яким тривожно всередині. Вседозволеність лякає, бо виростатимуть ці люди теж з нею. А потім «я не знаю що хочу від життя». Бо не було простору де це дізнатися.
Прикол з різних країн і ставлення до БАДів у вагітність 💅🏼 Таїланд / топова клініка Бангкоку, одна з кращих в світі/ – трусяться про все, прям неприятно если честно, всі види БАДів вам скажуть як маст. І загалом таке ставлення чуть совок)) Не дихати, не пити каву, не стояти, не сидіти. Лісабон / приватна клініка і загалом підхід по спостереженню інших жінок/ – не пити нічого, де немає підтверджених дефіцитів + фокус на харчування. Вау. Я десь посередині)) Наприклад у таї я випадково дізналася що у мене вроджена є проблема з залізом і зрозуміла чому воно завжди знижене, але мені ок. Я пʼю якісь комплекси для вагітних, але можу забувати, роблю перерви ЗАВЖДИ! В першому триместрі у мене було десь 2,5 тижні прийому і 1,5 тижні пауз з будь якими додатковими штуками. В Україні я знаю ринок БАДів як рошен)) Типу перла хелса ця яка мелатонін як льодяники роздає, всі на таблеточках, але я не фанат такого підходу. Що ви по різним країнам бачили? Який досвід?Ps/ і загалом я розумію, що ставлення до вагітності мені більше до душі на релаксі, а не як абонемент в лікарню
Вчора почула фразу, яка мені дуже сподобалась, бо я цю тему люблю, але не писала про неї ніколи (вона складна)Еволюції не потрібно було «сознание». Задача еволюції – це збереження виду, природній відбір, але людське «я» у цій системі насправді заважає, а не допомагає. Збереження виду, природній відбір ламаються об колінку «сознания».Хоч і не зовсім, скоріше публічне сприйняття ламається. В реальності мозок приймає рішення за 10 секунд в середньому ДО того як наше сознание починає вийо що воно щось вирішує. Але приколи стають цікавішими, коли ми дивимося на результати досліджень щодо того, коли сознание зʼявилося. І вчені поки тихенько говорять «гіпотези не підтверджені, сознание не могло бути набутим еволюційно за моделями розрахунків, які нам доступні». Хз звідки у нас зʼявляться сознание і заважає такій логічній на папері системі еволюції. На фоні абсолютно смішної вигаданої археологічної історії, яку ми чомусь ще використовуємо (якраз аби підтягнути хоч щось в ідею еволюції), ці моменти викликають у мене захоплення нашою примітивністю в невмінні ставити питання і бути в стані «не знаю». Всюди треба миттєва відповідь, навіть вигадана з повітря. Бо прийняти «не знаємо» – ніби опинитися на човні посеред океану. Страшно, люди будуть панікувати і топити один одного. Ой, сорі, це ж і так відбувається))) Так може можна було визнати незнання все ж?
Я місяцями ходила навколо теми покупок для дитини, бо всі пости про «треба/не треба» були чужими досвідами, а не моїми потребами. І мене все вже дратувало, та час пологів ближче і ближче і вже тягнути немає сенсу) Але як знати потреби, якщо я нічого майже не памʼятаю про немовля, а за 6 років ще і багато змінилося. Читаю значить книгу про вибори людини і знайшла для себе класне питання на рефлексію, яке вивело мене за руку з хаосу збережених постів «маст хев для немовля». Питання «яку рутину життя я хочу створити по всім процесам, як я хочу щоб це відбувалося і що мені для цього треба як інструменти». Від мого запиту на кожен день, ранок, ніч, прогулянки, будується список що мені треба. Виявилося, що я не хочу типовий візочок для немовля, бо я хочу слінги і коли дитина на мені/ татові, а типовий візочок для мене це фізично незручно і так було в перший раз. З Романом я купувала 4 рази візочки різні і 3 з них роздала знайомим, користувались обʼєктивно одним, коли він вже трохи ходив і втомлювався швидко, це від року до двох з половиною. Інший час – це було навантаження на спину мені у вигляді «розбери-збери». Тому йойошка для походів на сніданки чи прогулянок не зі мною + слінги. Виявилося, що підігрівач серветок для попи все ж треба. І пофіг, що з цього часто сміються інші мами, бо я хочу і собі і дитині комфорт, коли я змінюю дитині підгузок. Я памʼятаю свій мастит, передопераційний стан з ГВ, тому електричний портативний і сильний молоковідсмоктувач мені треба, навіть якщо хтось пише «мені не треба було/це шкідливо». Я розписала всі процеси і до них потрібні гаджети, бо всі вони насправді для мого комфорту здебільшого, я знаю, що дитині багато не треба. Але мій ресурс і гарний настрій — теж потреба дитини, а тут вже треба помахатися з гаджетами))
TGLIST.COM.UA
