Складно описати, як проходить Дивність, але я спробую.Основна унікальність у тому, що про такі теми зазвичай не говорять так. Не говорять на такій глибині.У багатьох моментах матеріал Дивності унікальний. Я даю його як першоджерело. Тобто я не зібрав і не переповідаю чужі знання, які можна десь знайти і почитати. Це цілком нові поняття. Це й є головна сила Дивності.Я вважаю, що одне з найважливіших і найсильніших у Дивності – це «двостороння теорія» любові. Усвідомлення своєї «другої частини». Що любов собі потрібно не тільки дати, а й уміти від себе її прийняти. І що бути улюбленим собою – складніше, ніж любити себе.Перший деньМи починаємо з медитації, щоб зібрати розум. Далі – практика на присутність, щоб сформувалася довіра, щоб група зібралась, подивилась одне на одного. Хто тут зі мною в цій подорожі?І при цьому – подивитися відкрито, з дозволу, а не нишком, як ми звикли. Це практика, яка крізь призму інших, допомагає побачити себе. Це коли ти дивишся на людину – і намагаєшся не її зрозуміти, а що в тобі відгукується на цю людину, що ти відчуваєш.Здавалось би, несерйознмими і необов’язковими вправами ми робимо дуже важливе – відкриваємо внутрішнє вухо. Щоб знання взялось, проросло і не залишилось бовтатися на лінії короткого поверхневого розуму.У перший день ми розбираємо ті частини, що стоять між мною і мною.Окремим блоком я даю внутрішнього критика. Окремо – соціальне «Я»: про сором, оцінки. Окремо – страх того, що про нас подумають інші. Тут ще практикуємо техніку.Важливий хард скіл – дивитися в дзеркало і бачити не форму, а те неймовірне диво, що дивиться цими очима. Не самі очі, а що за ними. Про те, що таке любов до себе насправді. Що таке прийняття себе насправді. Дивитися на себе й помічати так, як ми помічаємо найкрасивіше в коханій людині. Можна сказати – побачити душу.Усе це запускає рефлексію, і з неї народжується бесіда. Є живе обговорення – не абстрактного, а конкретних ситуацій, із якими людина приходить саме зараз.Є короткі медитації – онлайн, і домашні самостійні – офлайн. Щоб прожити без поспіху, самому, у власній атмосфері.Перший день більш конкретний, щільний. Він «розрихлює ґрунт». А другий день, більшою мірою, повертає до чудесності. Як побачити красу себе. Ту красу, що поза часом і формою. Справжню.Другий деньЯкщо в перший день люди ще звикають до нового, то на другий ми вже спускаємось глибше. Після усвідомлень і інсайтів першого дня приходимо ніби вже більш прокачані. Якщо на початку всі більше мовчать, то на другий день починають одразу ділитися – щось із ними сталось, можливо, ще самі не розуміють що, але діляться. Процес стає живішим і глибшим.Говоримо про те, що нас учили жити ті, хто сам жити не вміє. І як тепер вивантажити цю «науку», всі ці ментальні обмеження: «Ой, як ми себе любимо», «Тебе спитати забули», «Не ганьби людей», «Хто тебе таку заміж візьме» тощо.Ми розбираємо мови любові й не менш важливо – безліч неочевидних мов нелюбові, якими ми себе атакуємо.Розглядаємо п’ять стадій любові до себе: вимогливість, згода, зачарованість, захоплення, єдність. Це новий блок, якого в такому вигляді не було в Дивності 2024. Найважливіше, що в Дивності ми отримуємо не знання, а впізнавання. Впізнавання тієї краси, якою ми є насправді. Із цього народжується прийняття себе, а з нього – легкість, і як наслідок – радість від життя. Тобі стає добре просто від того, що ти є. Це ніби оновлення, нова прошивка. І потім кожен іде жити далі вже з цим оновленням. І більшого не треба.Усе це має одну спільну ціль – привести кожного із нас до усвідомлення чудесності себе.До того відчуття, коли раптом розумієш, яке це неймовірне диво – бути людиною. Вау! Ми бачимо, що найцінніше і найдорожче у нас уже є. І усвідомлюємо, що цього ми не заслужили і не заробили – а отримали в дар. Згадуємо, що життя – це так красиво, і хочеться цю красу проживати більше.Розуміємо, що «є свято життя, і ми всі на нього запрошені».Запрошую вас до Дивності.https://dyvnist.com