Вознесенський Вісник | Вознесенці на війні #15На початку вторгнення був на базі на околицях М...

Вознесенці на війні #15На початку вторгнення був на базі на околицях Маріуполя. Зранку росіяни почали обстрілювати місто ракетами, це було чути з наших баз. Ми дістались до Маріуполя і там почали боєм утримувати перші рубежі. Через величезне угрупування ворожих військ за тиждень нас вже оточили. У середині квітня нас оточили й розділили наш гарнізон на дві різні групи. Наша група оборонялась на правому березі міста, інша — на лівому. Командування вирішило об’єднати сили й перегрупуватись на територію Азовсталі. Перехід на Азовсталь був неймовірно важким, ми тоді зазнали великих втрат. Вже на заводі у нас був брак усього: їжі, ліків, води, боєприпасів. Тоді, до речі, був потужний хід від ГУР, вони на гвинтокрилах доставили нам протитанкові засоби, якими ми могли в принципі якось відбиватись. Зустрів вторгнення я як зв’язківець, але потім був перекваліфікований на навідника міномета, також займався артспостереженням. Під час завершального етапу боїв на Азовсталі отримав поранення ноги. 16 травня командир нам сказав, що ми виходимо в табір для військовополонених на 3 місяці, потім нас мали відпустити. Ми здивувались, бо у полон здаватись не планували. Спершу був у таборі в Оленівці, де відбувся теракт. Напередодні теракту росіяни звезли в один барак 200 полонених, через кілька днів провели підрив, вбивши 56 наших людей. 5 людей з нашої мінометної батареї також загинули там. Особисто чув вибух. Потім нас етапували в Таганрог, де було взагалі суцільне пекло. Проблеми з харчуванням, допити й постійні побиття. Зрештою, я пробув у полоні 9 місяців, 31 грудня 2022 року був обмінений, багато моїх побратимів досі там. Зараз списаний зі служби й перебуваю на тривалій реабілітації. Бойова історія: Ми чергували під мостом, поблизу залізничного вузола на Азовсталі, займались артспостереженням. Ми з побратимами на тій позиції були декілька днів. Раптом нашу позицію почав розбирати танк. Після влучання танка по мосту мій побратим з позивним “Кіт” отримав серйозні поранення, вибух був у метрах від мене. Наш взводний медик почав надавати першу домедичну допомогу пораненому під вагоном. “Кіт” потребував евакуації, тому ми взяли його під руки й потягли до КСП, де був наш штаб. Під час маневру на нас з дронів скинули кілька ВОГів, мене поранило в ногу, зачепило побратимів, що також брали участь в евакуації, вони сховались в безпечніші місця поблизу, цього вимагала тактична обстановка. Ми з «Котом» впали, я почав накладати собі турнікет, тоді ми піднялись і почали вже рухатись удвох. Протягом руху “Коту” стало дуже погано, в якийсь момент з нього випало два ребра. Потім до нас підбігли побратими й закінчили евакуацію “Кота”, доставивши його до штабу. З пораненням я вже дійшов на штабну позицію, де мені надали допомогу. “Кіт”, зрештою, вижив і пізніше був обміняний з полону.