Цього разу хочу обійтись без зайвого пафосу на День Києва. Скажу лише очевидне, про що пам‘ятаю щодня, а не тільки в останню неділю травня. Київ – одне з найміцніших міст світу. Київ вистояв навалу, облогу, ракетні обстріли, удари дронів-камікадзе, прильоти в цивільну інфраструктуру, блекаут, нічні терористичні атаки. Київ вистоїть їх і надалі. У цьому немає сумнівів. Ані в мене, ані в ворогів Києва. Особливо, внутрішніх ворогів. Як інакше пояснити те, що роблять з Києвом останні 30, 9 і 1,5 роки? Попри повномасштабну війну, минулу загрозу окупації, ракетний терор, загибель і важкі поранення найкращих мешканців і активістів столиці – київська корупція стоїть. Вона стає лише міцнішою. В місті продовжується земельний дерибан, будівельна мафія нахабніє все більше, культурна спадщина нищиться, гроші на озеленення розпилюються, депутати живуть своє найкраще життя, а міський голова бере на поруки Труханова. Ті, хто хоч якось цьому протидіяли – воюють або волонтерять, фізично не маючи часу на боротьбу ще й на внутрішньому фронті. Багато з них уже загинуло. Київський корупціонер почуває себе прекрасно. Йому ніхто не заважає, його ніщо не стримує. Він одягнув вишиванку, вивчив стрілецьких пісень і грабує Київ під патріотичними гаслами. ЗСУ гарно роблять свою роботу, якщо столичні рєшали і бандити настільки впевнені в перемозі. Раніше були ще якісь ілюзії, а зараз я жорстко впевнена: якщо росіяни знову підуть на Київ, кияни мобілізуються, проженуть їх, а міська влада з її партнерами пересидять і продовжать заробляти гроші. На жаль, цього року немає настрою на діфірамби і округлі слова про все хороше. Так, Київ – це столиця вільного світу, місто найкращих і найсильніших людей. Та навіть через 1,5 роки постійної загрози, у Києва немає стратегії, немає пріоритетів, немає належного врядування, немає розуміння важливого. Київ залюбки профанує і гальмує фундаментальні речі, але не прогавить можливості віддати чергову ділянку під забудову. Як це змінити, якщо не вплинула навіть повномасштабна війна? Усвідомити, що Київ – це місто киян, за яке варто боротись не лише на фронті, а і в щоденному суспільному житті і на виборчих дільницях. Сподіваюсь, що після війни ми за нього поборемось. І переможемо. З Днем Києва, кияни і гості столиці!