Під рубрикою «Незламні».

З перших днів повномасштабної війни до лав Збройних Сил України добровільно приєдналися брати Вакарчуки – Святослав 1975 року народження й Олег 1980 року народження. На відміну від військовозобов’язаного Ігоря Гавриленка – чоловіка судді-шахрайки з Шевченківського районного суду міста Полтави Лариси Гольник, який багато років ніде не працює й ухиляється від мобілізації – брати Вакарчуки не намагались уникнути виконання свого конституційного обов’язку, а взяли в руки зброю й пішли воювати. Святослав – у Львівську обласну військово-цивільну адміністрацію, а Олег – у Львівський обласний ТЦК та СП заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення.

Відслуживши, Олег Іванович у 2024 році демобілізувався. Напевно, у зв’язку з тим, що раптово осліп – як колишній солдат 207 окремого батальйону ТрО Шабунін, що втратив зір на фронті. У 2026 році демобілізувався й Святослав Вакарчук, який дослужився до капітана ЗСУ. Кажуть, капітан Вакарчук написав рапорт про те, що втомився стрибати по сцені – зараз цього достатньо, щоби звільнитись з військової служби.

Дякуємо, що живі! Разом до перемоги!