Під рубрикою «Дембельський альбом».

З кінця червня 2022 року наш батальйон, приданий на той час до 28 окремої механізованої бригади, поступово просувався між херсонськими полями в бік окупованих сіл Правдине й Мирне. Позиції ми облаштували в лісомугах, ховаючись у «зеленці» від ворожих розвідувальних дронів – ударних БпЛА на той час ще практично не було, ми лише один раз бачили російський «Ланцет».
 
До позицій добирались у два етапи: спочатку їхали по полях на автівках, при під’їзді до «нуля» швиденько вивантажувались і останні 4 км долали пішки, намагаючись не потрапити під мінометний обстріл.
 
Але наближалася осінь, а з нею – сезон дощів, і батьки-командири стали думати, як доставляти воду, їжу й боєприпаси до позицій після того, як поля перетворяться на суцільне болото.
 
Вихід був знайдений у вигляді трактора «Бєларус», що стояв на майданчику шламового поля Миколаївського глиноземного заводу. «Видите, Балаганов, что можно сделать из простой швейной машины Зингера? Небольшое приспособление – и получилась прелестная колхозная сноповязалка», – говорив у подібній ситуації Остап Бендер.
 
За тракториста був солдат Тарнавський – доконаний алкоголік, який щодня напивався до непритомного стану. Але Тарнавському все прощалось, оскільки він мав чесноту, безцінну в наших умовах – він був глухий і якщо перед тим, як сісти за кермо, ще й випивав півляшки оковитої, то взагалі не чув вибухів. Завдяки цій своїй здатності Тарнавський під суцільним мінометним обстрілом, який він просто не помічав, примудрявся на тракторі провозити безпосередньо в «сіру зону» не лише воду та їжу, а навіть причеп з колодами та дошками для облаштування бліндажів.
 
До речі, помер Тарнавський влітку 2024 року в Костянтинівці (на той час наш батальйон вів бої на Торецькому напрямку) від серцевого нападу...

Фотографія зроблена у вересні 2022 року перед в’їздом на шламове поле Миколаївського глиноземного заводу в точці з координатами 46°46'09.7"N 31°59'44.0"E. Серед пасажирів – старший бойовий медик нашої роти «Якут» (в окулярах), він же ж Любенко Сергій Миколайович. Ім'я другого хлопця, на жаль, я забув (якщо він прочитає цей текст і відгукнеться, то я залюбки доповню оповідання).
 
Інші фотографії та відео з часів моєї служби можна переглянути за тегом #дембельський_альбом