19 років тому, 26 вересня 2007 року, відійшла у вічність співачка, яка багато-багато років тому відкрила мені світ оперної музики. Це було в 1977 році, коли я, 12-річний, уперше потрапив в оперний театр. І якій? – У легендарну Одеську оперу, де в той вечір йшла «Тоска» Джакомо Пуччіні. Партію Каварадоссі співав якийсь болгарин (зараз і не пригадаю, хто саме, але точно не Узунов), а Флорію Тоску – народна артистка Радянського Союзу Нінель Ткаченко.

Спектакль, а, головне – воістину діамантовий голос виконавиці головної партії, мене настільки зачарував (хоча, сказати направду, до творчості Пуччіні я ставлюсь вкрай прохолодно й за все своє життя до кінця додивився лише дві його опери – «Тоску» в Одесі й «Турандот» у Києві), що я зажадав від батька придбати квитки на наступну виставу. До речі, нею був «Дон-Жуан» В.-А. Моцарта. Ну, а потім я повернувся з канікул у рідний Донецьк і став, щонайменше, раз на місяць відвідувати головний театр шахтарської столиці – Донецький російський академічний театр опери та балету…

Нінель Ткаченко нині забута, та й за життя вона не належала до зірок оперної сцени. Причому – абсолютно незаслужено. Її винятковий талант був настільки очевидним, що впродовж перших шести років по завершенні навчання в консерваторії (а Нінель Олександрівна народилась й виросла в Харкові, там же ж закінчила консерваторію в 1958 році), вона пройшла всі сходинки офіційного визнання й отримала в 1964 році найвищу театральну відзнаку в СРСР – звання народної артистки Радянського Союзу. На той час вона була солісткою Білоруського театру опери та балету в Мінську, куди переїхала зі Львова, на сцені Мінської опери співала з 1962 по 1968 рік, після чого повернулась в Україну.

Вже народною артисткою СРСР Нінель Ткаченко намагалась влаштуватись у Київську оперу, але отримала відмову, тож переїхала до Одеси, а в 1980 році – до Москви. Одначе й у Большому театрі її не дуже хотіли бачити й у 1982 році вона стала солісткою Московської філармонії. У Московській філармонії та Москонцерті вона прослужила до самої своєї смерті – як режисер-постановник, керівник вокальної майстерні, художній керівник державного ансамблю солістів «АРосс».

Хоча, як на мене, така вокальна майстерність, поєднана з крупним, по-справжньому оперним, голосом, у Радянському Союзі тих часів серед сопрано була притаманна, хіба, ще Тамарі Мілашкіній та Цисані Татішвілі. Судіть самі:

https://youtu.be/tSqlNUGaDTs?si=-QVu7pffXs_1_BIM

Нагадаю, що партія Еболі, арію якої співає володарка сопрано Нінель Ткаченко, написана Дж. Верді для мецо-сопрано.