Нарешті з’являються новини, які дають обережну надію: після останніх раундів міжнародних перемовин ми стали трохи ближчими до дипломатичних рішень щодо завершення війни.Так, це складно. Це багаторівнево. Це не одна зустріч і не один підпис. Але важливе інше: рух є. І це означає, що Україна тримає порядок денний. Що світ не має права «звикнути» до війни — і, здається, не звикає.Ми віримо в нашу переговорну команду. Віримо в наших партнерів, які залишаються поруч. Бо дипломатія працює лише тоді, коли за нею стоїть сила. Сила наших людей, нашої армії, нашої єдності.Але треба називати речі своїми іменами. Мир — це не пауза між обстрілами. Мир — це не коли загроза залишається, але її просто перестають озвучувати. Мир — це коли в Україні не треба жити з думкою «а що буде завтра?». Мир — це коли завтра можна планувати.Тому основою мають бути реальні міжнародні гарантії безпеки. Реальна інтеграція в Європу. Реальне включення України в спільний безпековий та економічний простір. Не «сіра зона». Не «буфер». Не «дикобраз з постійно випущеними для свого захисту голками на дикому полі». А нормальна європейська країна — сильна, сучасна, демократична.Бо саме це повертає людей. Саме це запускає відбудову, дає сенс працювати, вчитися, народжувати дітей, будувати бізнес, будувати міста. Жити — без страху.Справжня сила миру — це зберегти життя. І зберегти майбутнє там, де ворог хотів залишити лише руїни. Україні потрібен мир. Справедливий і надійний, такий, який більше ніколи не дозволить війні повернутися.