Саша Варениця з MeltedVox написав пост, а я до нього коментар. Тож тут буде мій коментар як пост, а Сашин пост – за посиланням Коли я дізнаюся, що знайомі музиканти збираються, подаються, намагаються потрапити в телевізор, щоб там продовжуватися і пошируюватися – я сприймаю це як потрапити на порнокастинг у пошуках кохання, вибачте за таку романтику, валентинчики.Будь-хто за лаштунками теледекорацій розуміє працю на картинку. І тому все, що не працює, буде або змінено на те, що працює, або піде. Це також стосується інституцій, які заходять з намаганням реформ проти рейтингів – і членів жюрі теж.Поки село буде продавати краще, ніж фірма – бо зрозуміліше, простіше і дешевше – воно буде продаватися, іноді мімікріруя під фірму. Але до першого інтервʼю довбаному музичному експерту, а не блогеру.Спілкуючись з деякими з вищезазначених також у часи їхньої телеслави, скажу – так, і це було село. Яке селу і продавало, бо село заробляло. Село приходить в урбан і висаджує там лебедів з покришок, пхає гуморески в мемарні, чи навіть йде на техно з барбітуратом, наряджаючись по моді тих самих сільських клубів, пофіг шо з косим дизайнерським кроєм.І це також європейська практика – спробуйте щось інше продати в Угорщині, Іспанії чи Німеччині у співпоставимих з Франкфурт-мессе обʼємах. Треба турбо-денс, як казав мені промоутер в Словенії.Для мене питання цього ставлення впирається в музичну освіту, яка якимось чином пішла від реального життя далеко, і я навіть не знаю, чи відволікають на щось музичне зараз в школах. І глобально перемагає село, будь то Бейонсе чи Bad Bunny з "Despacito", але на пуерториканський злободенний манер анти-ICE.У село-культурі теж прикольно і класно, і вона адаптує щось з урбана, як може – співаючи про своє хоч з динаміків Tesla, хоч з наливайки біля автостанції. І гарний показник телесела в вищезгаданому кейсі нацвідбора – це ведуча, від гри якої навіть у ТЮГах дзеркала тріснуть. Але ярмарок буде в захваті і попросить ще щось таке, але вже на Atlas Weekend – перед хедлайнером безкоштовного дня.