Твоя історія ще не написанаСьогодні ти читаєш про інших — військових, медиків,волонтерів. А завтра хтось може читати про тебе.Не обов’язково мати ідеальну форму чи сталеві нерви. Важливомати позицію: я не стою осторонь, коли моя країна воює.Хтось пішов на фронт після поранення сина. Хтось — залишивроботу за кордоном, бо не міг жити спокійно, знаючи, що його країна в огні.Хтось втратив здоров’я, але повернувся в стрій, щоб рятувати інших.У всіх цих людей є одна спільна риса: вони не чекали, покиісторія вирішить за них. Вони самі зробили крок.Ти можеш сумніватися, боятися, шукати аргументи “за” і“проти”. Це нормально. Але відповідь усе одно зводиться до простогопитання: яку роль у цій війні обираю собі я?Якщо в тобі вже давно живе відчуття: “Я теж хочу бутикорисним” — не глуши його.Знайди свій спосіб діяти: служба, волонтерство, підтримка побратимів і родинвійськових. Кожен із цих шляхів важливий.Твоя історія починається не “після війни”. Вонапочинається з твого рішення сьогодні.Долучайся через Резерв+