На честь дня народження Кокотюхи збірна Україна вчора (несподівано й сама для себе) здолала цілу Ісландію. А Андрій того навіть і не знає, бо він футбола не дивиться й борщу не їсть. Така натура…До речі, знаєте, хто така «кокотюхиня»? – Це знавиця творчості Кокотюхи. А прихильниця, фанатка – «кокотюшка».В сиву давнину Україною ходили кокотюшники – пропагандисти усної Кокотюхиної творчості. Це були люди сліпі й безграмотні. Вони носили з собою лампові сінтєзатори і співали пісень за мотивами творчості митця. Часто їхні шляхи перетиналися з кобзарями. Вони одне одного не любили через конкуренцію. Іноді билися в між’яр’ї. На щастя, й перші, й другі були незрячими, тому попадали одне по одному рідко.Поводирями в кокотюшників були, як правило, юні гімназисти, вигнані з гімназій за алкоголізм та зневагу до фемінітивів. Одна рука поводиря - та, якою він вів кокотюшника, - була пофарбована в чорний колір… Чорна рука гімназиста…Треба буде запросити Кокотюху в гості. Наварити борщу та наліпити вареників… То буде як у казці «Лисиця й журавель»… Або щось за мотивами… Прийшла до Кокотюхи одного разу Оксана Стефанівна Забужко, та й давай йому Джойса розказувать… :-)Вітаймо ПИСЬМЕННИКА!Віталій Чепинога | Підписатися