Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Віталій Чепинога
Añadido 14 jul. 2024

Віталій Чепинога

@vitaliichepynoga
Número de suscriptores: 2 335
Fotos: 569
Videos: 16
Enlaces: 3,930
Descripción:
Дзеркало фейсбук-аккаунта Віталія Чепиноги. Всі пости без видалення та цензури.
Fuente

Віталій Чепинога | Дідові зайці (суботні історії)Михайло Назаренко пише про спогади Олени...

Logotipo de la comunidad de telegram - Віталій Чепинога Віталій Чепинога @vitaliichepynoga
1 470 Vistas/Alcance 2025-09-06 16:07 Mensaje №3541
Дідові зайці (суботні історії)Михайло Назаренко пише про спогади Олени Пчілки. Ольга Петрівна Косач розповідає, як одного разу до них (до Драгоманових) прийшов в гості Пантелеймон Куліш. Він розказав що частину фольклору вони ("просвітники") підробляли, видавали своє - за народне. "Нам хотілось, щоб муза пригніченого народу стояла високо" - казав Куліш.Та й сама Олена Пчілка "грішила" подібним. Якось вона лукаво "продала" композиторові Миколі Лисенку свою пісню, як народну. І наївний Микола Віталійович включив цю пісню до антології стародавніх українських народних пісень.Насправді, дуже важко написати щось таке, щоб вважалося "народним". Але приклади такі є. Liudmyla Gorova написала "Буде тобі, враже, так як відьма скаже" в 2022 році, а зараз ця пісня виконується якимись ансамблями й хорами так, ніби була написана й придумана народом ще в часи Гайдамаччини. В Ерика Гобсбаума написана ціла книжка "Винайдення традиції", в якій він доводить, що здебільшого вся "велика історична спадщина й слава предків наших" створена штучно, в пізні часи, придумана.Мій дід Логвин видумував казки. Дід був сліпий і розважав мене, малого, щоденними оповідями про двох зайців. Одного зайця звали Степан, а другого - просто Заєць. Бо в діда не хватило фантазії аж на два окремих імені.Вже значно пізніше я зрозумів, що з допомогою тих заячих історій дід розповідав мені про своє життя. Тому в зайців моїх життя було сурове й тяжке. Зайці і воювали громадянську війну, і пережили розкуркулення та голод, і навіть сиділи в полоні, в німецькому концентраційному таборі, після того, як попали в оточення під Києвом. Не сахар - життя заяче...Іноді дідові не хотілося мені нічого розповідати, не було настрою. Тоді дід казав мені без усякого жалю: "Подохли зайці". І для певності додавав: "Обидва!"... - Видно, хтось потравив....Але вже наступного дня дід тих зайців якось оживляв, як святий Іпатій померлих ченців Києво-Печерської лаври... І заяче життя-буття тривало собі далі...Фактично, я виріс на казках про зайців-зомбі...:-) Віталій Чепинога | Підписатися