Canal Віталій Чепинога - @vitaliichepynoga - №3537
Осінньо-вечірнє… Сумне… “Гойдається вечора зламана віть,Мов костур сліпого, що тичиться в простір”…Я - звісно не поет. І навіть не сильний поціновувач поезії, не експерт, словом. Але я люблю СЛОВА!!! Я люблю людей, які вміють складати їх докупи… Таке буває рідко, дуже рідко… Це Lego… Лєго, в яке іноді грається БОГ…Всі ми трохи грішні, іноді щось калякаєм-малякаєм “длі душі”… “Кров-любов, “вона-весна”, Світлана-кохана”, Настя-щастя”, “Богдан-барабан”… Це не важко … Але так щоб:“Тугий небокрай, погорбатілий з люті гірких доторкань»… Так не може і не вміє ніхто…Гойдається вечора зламана віть… Може найскладніший і найнезрозуміліший вірш поета… Кострубатий, колючий, незручний… вірш безсоння і вічної триваги…Написано в’язнем мордовського радянського концтабору Василем Стусом у 1976-му році…Де воно взялося тоді все оце у нього? - Народжений у якійсь занедбаній, забутій всіма богами Рахнівці на Вінничині; служба в армії на Уралі… Вчитель у селі Таужному на Кіровоградщині… Підземний плитовий (!!!) на Донбасі у шахті… Край землі, і навіть у самій землі в буквальному сенсі… І тут – на тобі – Рільке і Гете, Лорка, Верлен… Звідки воно викопалося? З землі, з коріння, з джерел… З жил і вен…Як авокадо посеред картоплі… Як манго на шовковиці… Аномалія…З таким багатством слів, з такими барвами думки є лише один, окрім нього – Богдан Ігор Антонич… І, може, потім – Андрухович… І все…Одна пересічна людина з трьома вищими освітами за все життя використовує слів в обіході менше ніж Василь Стус в одному верлібрі… «Гойдається невіль і сонце не гасне. І грає в пожежах мосяжних сосна»… Це як матюки для переважної більшості співвітчизників…Так… Даруйте за банальність, але Василь Стус був вільною людиною – там, за гратами… Але він у всіх своїх словах писав про свободу, хоч і ніколи й не бачив її… Спробуйте вмістити слова «свобода» і «воля» наприклад у слово «стежка»… - Не вийде… А в нього виходило!!!Так сліпий пише про цвіт абрикосу в лузі, про колір трави в третій декаді квітня, так глухий розповідає про п’яту симфонію Малєра… Жадібно і фанатично… Не дістати, не дострибнути, не дійти…Скажу крамольне… Я б не вивчав Стуса у школах… “І стежку твою обдало куштелею”… Ну яка, блін, “куштела” у сьомому класі? Сміх та й годі…Я б краще викладав Стуса у якихсь уявних школах “залізної волі”, в університетах “сили життя”… Це не Корнєй Чуковський, при всій повазі… Віршами Стуса не треба розмовляти, - ними треба жити… Дуже важко жити з проводом в руках, напругою мільярд вольт… Боляче і не комфортно… Але іноді треба…“Господи, дай мені жить… Удай, що обтято дорогу”…Не вижив, але залишився… І є!... Без фейсбуку, без жодного посту, без комментів…Коли Бог робить селфі, - він присилає Стуса…«Сподоб мене, Отче, високого краху. ...Вельможно хитається зламана віть»…Гарного вечора всім Вам…#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися
1920
25-09-04 16:51