Сьогодні ти дивишся радо на світ,А завтра — його проклинаєш.Сьогодні щасливий, що в тебе є дім,Та враз щось летить — і його вже немає.Сьогодні щасливий, що маєш сімʼю,Що маєш батьків, сестру, брата,Та завтра ти злишся на кожного з них,Бо ніби не вміють тобі догоджати.Сьогодні ти маєш всього досхочу —Продукти всілякі, одежу, машини, —Але ж ти не знаєш, а може йомуКінець завтра просто настигне.Сьогодні в світі так багатоЛюдей, які живуть ось так,І навіть ти не смій казати,Що завжди буде в тебе так.Бо ж ти не знаєш свого завтра,А може, воно не прийде.Багато з нас жили в оманіІ думали, що горе їх мине.Ти думаєш, хотів солдат той,Що зараз у окопі спить,Лишитися сімʼї, домівкиІ розкоші, в якій міг жить?Ти думаєш, що сиротина,Яка тепер зовсім одна,Хотіла, щоб життя прекраснеЗабрала в неї ця війна?А ті батьки, які в тривозіЧекають сина на щиті, —Скажи, хіба вони хотіли,Чи мріяли про це вони?А ті, хто без домівки залишились, —Скажи, хіба хотілось їм цього?Але, на жаль, в житті таке судилось,І тут більше не вдієш нічого.А ті, хто ніг і рук лишились на війні,Хто залишивсь на все життя незрячим,А кого слух покинув назавжди,Хто сонця вже ніколи не побачить…Ти зрозумій: багато як людей Жили собі спокійно і щасливо,Та в одну мить забралось все від них —І в цьому ти нічого вже не зміниш.Тому цінуй життя своє, мій друг,Цінуй, поки воно в тебе щасливе,Бо зараз в світі стільки є тривог,І твоє завтра може — неможливе.Еліана Ел @virsh_online