Бог до мене ніжно говорив. І я йому відкрив сьогодні двері. Його побачив я у святі жнив. Слова Його читав я на папері. Слова Його читав я про плоди. І серце моє тихо відкликалось. Й подумав я "Чи може Він прийти,Сьогодні, зараз, чи я не злякаюсь? Чи може мене враз огорне страх? Що я лишився без плода для Бога,Чи може моя книга в небесах,Із справами лишилась геть неповна. Готовий я сьогодні принести Для мого Бога, у цей день подяки. Взрощені у молитвах плоди,Чи більше в мене зараз просто страху. Так думав я, й продовжував читати. Й до мене Бог тихенько увійшов,Й в моєму серці став плоди шукати. А я стояв, й мовчав, а Бог не йшов. Він заглядав у закутки, в полиці. Хотів знайти хоча би один плід. А я згадав як нехотів молиться. І що привабливим мені так видавався світ. А я згадав що вчора засудив,Когось за кого я ж таки не кращий. Й в компанії про Бога говорив,Так ніби то Він міф...незнаю нащо. Як ранив батька словом я різким. Й не раз грішив згнившими словами. А Бог шукав, і я стояв із Ним,Не міг я похвалитися дарами. І Він пішов, нічого не сказав. Пішов так тихо, начебто не бачивЩо я там поряд разом з ним стояв. Незнаю...може Він мені пробачив. Бог до мене ніжно говорив, І я Йому відкрив своє життяПобачив я Його у святі жнив. Й у плід приніс Йому я каяття.https://t.me/notebook_enn@virsh_online