Ось думала вінець уже я маю,А Бог прийшов і зваживши промовив:"Діла я бачу, і служіння бачу,Та мало так любові - головного"О, Господи, а це ж найголовніше! Нема нічого більше на землі. Усіх дарів, усіх служінь важнішеЛюбов Христа в душі мати своїй. Коли іти буває дуже важкоІ плачеться - так в небо хочу вже... Я дякую Тобі, Господь мій Славний,Що ще життя продовжуєш моє. Щоб виправити всі мої дороги. Любові щоб небесної навчить. Щоби іще і ласкаво, й сувороДуші моїй з любов'ю говорить. Де йшла не так, потрібно що поправить,Щоб лиш Тобі належати завжди. Щоб буть з Тобою, там в небесній славі. Страшної участі мені уникнути. А Ти казав: любов за все найбільша. Навчаєш нас любові досягать. О, як би Ти, коли небудь спитав лишЯк Соломона: " Що тобі ось дать?"Просила б я одної лиш любовіТакої, як у Тебе тільки є. Вся моя сила би була у тому -В кінці життя стоять біля Тебе. Я дякую, що Ти мене готуєшДо тої зустрічі в прекрасних небесах. І потішаючи так тихо знову,Все відкриваєш - не готова я. Ще є обурення, обіди, нарікання. Ще так багато є іще, іще... Як я проходжу горе і страждання? Навчаюсь як? Запам'ятовую я все? Чи покриваю все навкруг любов'ю? Чи на останнім місці моє "я"? Я дякую за працю наді мною. Я дякую, що любиш Ти мене. Л. Шпак