Ось думала вінець уже я маю,А Бог прийшов і зваживши промовив:"Діла я бачу, і служіння бачу,Та мало так любові - головного"О, Господи, а це ж найголовніше!Нема нічого більше на землі.Усіх дарів, усіх служінь важнішеЛюбов Христа в душі мати своїй.Коли іти буває дуже важкоІ плачеться - так в небо хочу вже...Я дякую Тобі, Господь мій Славний,Що ще життя продовжуєш моє.Щоб виправити всі мої дороги.Любові щоб небесної навчить.Щоби іще і ласкаво, й сувороДуші моїй з любов'ю говорить.Де йшла не так, потрібно що поправить,Щоб лиш Тобі належати завжди.Щоб буть з Тобою, там в небесній славі.Страшної участі мені уникнути.А Ти казав: любов за все найбільша.Навчаєш нас любові досягать.О, як би Ти, коли небудь спитав лишЯк Соломона: " Що тобі ось дать?"Просила б я одної лиш любовіТакої, як у Тебе тільки є.Вся моя сила би була у тому -В кінці життя стоять біля Тебе.Я дякую, що Ти мене готуєшДо тої зустрічі в прекрасних небесах.І потішаючи так тихо знову,Все відкриваєш - не готова я.Ще є обурення, обіди, нарікання.Ще так багато є іще, іще...Як я проходжу горе і страждання?Навчаюсь як? Запам'ятовую я все?Чи покриваю все навкруг любов'ю?Чи на останнім місці моє "я"?Я дякую за працю наді мною.Я дякую, що любиш Ти мене. Л. Шпак