Жила радіючи, повна любові Божої.Здавалося, що всіх я так люблю.Одного разу, на земній дорозі,Зустріла я оту любов свою.Поранена вся, і брудна одежаПрикрила ледве-ледве наготу.Зустрітися зі мною у надії,Брела вона, в сльозах вся до Хреста."Хто ти такая? І чому в скорботі?" -Її жаліючи спитала я." Я та, пишаєшся так міцно ти якою,Любов я християнська є твоя"І я обурилася: "Та хіба ж це правда?Ні, зовсім я не впізнаю тебе.Ну добре - так любов відповідала.Ми переглянемо разом життя твоє.Коли тебе намарно ображають,Ти кажеш: більше вже не можу я...Любов же, довго терпить дорогая,Лиш з милосердним пробуваю я.Коли ти бачиш немічного в вірі,Приходить думка - а я не така.Любов не надимається без міриІ не говорить гордості слова.Ось вже не так з тобою хтось повівся,І тінь спокуси по тобі пройшла.Незадоволена ти днем, або роботою...Не дратується любов, не носить зла.Любов все покриває, всьому вірить.Все перестане, а любов живе.Всього надіється, все переносить з вірою.Із злого серця лиш вона піде.І стало соромно. Що називала я любов'ю?Лиш жалюгідну впевненність в собі...Пробач, Господь, обмий Своєю кров'ю І дай любов, належить що Тобі. Л. Шпак