"Я не знеміг тобі допомагати"-Слова лунають з Біблії Святої.Та вірою щоб ті слова прийняти,Потрібно так у серці мати спокій.А навкруги - шумить, шумить, шумить Той вітер, що дерева низько хилить.Здається, що ще лише тільки мить,І, збивши з ніг, притисне до землі.Недавно так яскраве світло сонця щеМою все душу ніжно зігрівало.І посилаючи тепло з небес,Так радістю моє серце сповняло.Тоді Господь так близько буть хотів,І йшла я міцно за руку тримаючись.А звідки вже той вітер налетів,Що його сили міцно так злякалася?І випустила руку я Христа.Позаду за Ним тихо побрела я.Коли я поруч з Господом була,Пораду й допомогу тоді мала.Чи вітер вирвав із Його руки?Ні, руку я залишила сама.Коли тримаємось за Бога ми щосили,Не випустить ніколи в житті нас.Коли лякаємося стогнущих вітрів,Що гнуть нас, щоб від Бога відірвати,Що Бог залишив - казати непотрібно,Його за руку ми залишили тримати.Душа лиш наша в небо все летить,Як птах, з піснею радості весною.Кожного дня чека щасливу мить,Щоб Бог наповнив радістю святою."Я не знеміг тобі допомагати" -Господь повторює нам знову й знову.Нас міцно хоче за руку тримати.Хай не відкинемо руки Його ми. Л. Шпак