"Я не знеміг тобі допомагати"-Слова лунають з Біблії Святої. Та вірою щоб ті слова прийняти,Потрібно так у серці мати спокій. А навкруги - шумить, шумить, шумить Той вітер, що дерева низько хилить. Здається, що ще лише тільки мить,І, збивши з ніг, притисне до землі. Недавно так яскраве світло сонця щеМою все душу ніжно зігрівало. І посилаючи тепло з небес,Так радістю моє серце сповняло. Тоді Господь так близько буть хотів,І йшла я міцно за руку тримаючись. А звідки вже той вітер налетів,Що його сили міцно так злякалася? І випустила руку я Христа. Позаду за Ним тихо побрела я. Коли я поруч з Господом була,Пораду й допомогу тоді мала. Чи вітер вирвав із Його руки? Ні, руку я залишила сама. Коли тримаємось за Бога ми щосили,Не випустить ніколи в житті нас. Коли лякаємося стогнущих вітрів,Що гнуть нас, щоб від Бога відірвати,Що Бог залишив - казати непотрібно,Його за руку ми залишили тримати. Душа лиш наша в небо все летить,Як птах, з піснею радості весною. Кожного дня чека щасливу мить,Щоб Бог наповнив радістю святою."Я не знеміг тобі допомагати" -Господь повторює нам знову й знову. Нас міцно хоче за руку тримати. Хай не відкинемо руки Його ми. Л. Шпак