Минали роки уже й не у чеканні... Єлизавета...зникла вже надія вся... Вся молодість пройшла у сподіваннях,Що Бог пошле ще бажане дитя. Служили Богу з ревністю й старанням. Священик Бога - чоловік її. Залишила надію і чекання. Глибока старість... ніяких надій... Але у Бога завжди Свої плани - Явити славу, й волю Свою нам. Він, іноді, без всякого чекання,Дарує, що просили в молитвах. І ось та радість - вже вона вагітна! У старості та довгожданна мить,Коли під серцем носить вже дитину,І цього щастя вже не погасить! Прийшла Марія радість розділити. І стрепенулося у ній дитя -В її утробі був вже Сам Спаситель,В Єлизаветі те відчуло немовля. Подвійна радість для Єлизавети -Господній Дух і про Спасителя відкрив. Бо незвичайне у собі дитя носила,То бути мав той, хто про Нього сповістить. Наверне хто людей до свого Бога. Про Нього усім людям сповістить."Рівняйте, люди, Господу дорогу"-Те сповіщатиме Іван Хреститель. Коли Єлизавета народила,Батьки раділи і увесь народ,Бо бачили у цьому щось велике,Що мав зробити ще для них Господь. Німий Захарія заговорив раптово. Про Божий намір всім навкруг звістив. Збувається бо кожне Боже слово,Що Він задумав, а не тільки говорив. Не раз чекаєм ми як та Єлизавета. Роками навіть, часто у сльозах. Але Спаситель наш - Ісус із Назарета,Для нас найкращий має в житті план. Він там, на небесах, для нас воскреслий. За нас благає Бога і Отця,Щоб дочекались всі ЄлизаветиТу відповідь не дивлячись на час. Л. Шпак