І сьогодні Господь, як раніше, На площі базарній життя все стоїть.Шукає все робітників для служіння,І у Свій виноградник зібрати спішить.Для нещасних - священників, пророків - для світу.Сестер милосердя - для хворих усіх.Самарян милостивих - життям що побитий,Із сумом видивлюється весь цей світ.І більше їх є, можна ніж уявити,Тих прагнучих - коли хто від Бога прийде,Щоб їм послужить, від скорботи звільнити.Чекають усе, може Бог їм когось і пішле.Хто більше, ніж шум юрби світу, чує,Ті жалісний подих, у цій юрбі, розрізнять.То - зітхання, про спасіння Боже, вирує.Про звільнення душі люди кричать.Коли до себе́ клич Господній почуєм,Хай відповідь не буде: іншого пошли.Якщо любов'ю ми Господньою існуєм,В нас відізветься уся біль землі.Чим голосніше стук у нашу душу:"Кого послати Нам? Готовий хто піти?"Тим більш читкіша відповідь хай буде:"Ось я піду, мене, Господь, пошли"Яке б Господь не дав нам тут служіння -Велике, чи ж маленьке маєш ти,Воно звершить те Боже опреділення -Тим душам, що кричать, світло нести. Л. Шпак