Життя дорога не завжди пряма є,І не завжди між гарних є лугів. Бува проходить над страшним проваллям,Бува - через пустелю без квітів... Бува, що стане вузькою такою,Здається, що вже зовсім не пройти. Скала велика по одну лиш сторону,По іншу - пропасть, як тоді пройти? Тоді Господь бере тебе за рукуІ закриває пропасть ту Собою. Виводить потихеньку на дорогуІ далі поруч Він іде з тобою. Коли в дорозі каміння і колючки,А по ногах уже стікає кров,Тоді Господь бере тебе на руки,Несе так ніжно, як несе Любов. Та ми того не помічаючи Волаєм тяжко:"Господи, чомуМоя дорога тяжкая такая?"Своїм лиш розумом ніяк я не пойму. А Ти ведеш, Ти ніжно очищаєш,Всі домішки виводиш із сердець. Щоб золотом душа лише засяяла,Щоб в небеса забрав її Отець. Ніщо нечисте не ввійде у небо,Перед Богом все не чистеє горить. І ось тому, через земнії біди,Говорить Бог до серця і душі. А може, щоб вінець через страждання,Великий і чудовий Господь дастьЗа те, що вірним був в випробуваннях,Не забував подякувать Христа. Подякувать за болі і за радість. Подякувать і за життя печаль. Яка потім, на небі, буде радість -Отримать нагороду з рук Христа. А серед бід Ісус поруч завжди є. За нас Він кров Пречистую пролив. Своїх дітей в біді не залишає. Щоб все пройти дає в дорозі сил. Яким життя тяжким би не здавалось,Якою б трудною дорога б не була,З дорогою Ісуса не зрівнялась,Нам не знести повік такого зла. А Він пройшов дорогу ту смиренно,А Він пройшов дорогу до кінця. Він збереже нас в цьому світі тлінномуІ радість дасть небесну у серця. Л. Шпак