Колеса стукають, все набирають хід. Проходять за вікном дома, вокзали. В вагоні тихо, їдемо удвох - Я, й чоловік із сумними очами. Про що сумуєте, куди є ваша путь? Тут перервавши довге вже мовчання Спитав попутника. Ось їду відпочитьДодому, після дороги дальньої. Розмова тиха тут розпочалась. Був на роботі, здавалось не поганій. Сім'ї не маю до тих пір, і зараз Я до батьків додому повертаюсь. Робота виявилася не по мені. Мабуть слабкий я трохи є душею. Я працював на скотобійні пару літ. Гарна була зарплата і квартира. Та ось пішов, чому не знаю сам,Не витримав щоденного насилля. Овечок там на бійні я вбивав,Їх сльози моє серце розтопили. Ти знаєш як на смерть та йшла вівця? Ні звуку йшовши там не подавала. З очей печальних велика сльозаНа землю тихо каплею стікала. Не міг я більше бачити тих сліз,Вони мені вже снитись починали... Замислився я - так ось і Христос,Як та вівця, був ведений на страту. Найпокірніший з живучих на землі. Ні слів осудження, ні слів прокляття. Лиш краплі крові на Його чоліЯк сльози, за нас грішних, на розп'ятті." Прийдіть навчиться від Мене ви. Смиренний Я і лагідний, як агнець"Сила смирення та спасла нас від вогню. І Його лагідністю життя вічне маю. Навчитись лагідності як мені Твоєї? Змовчати, з любов'ю лиш відповідати. Вона в душі лікує як єлей. Я буду з Богом, як її лиш буду мати. Л. Шпак