О ти, Капернаум, вознісся аж до неба. У пекло підеш ти, не прийнявший ХристаЗвершав там чудеса, там жив і проповідувавГосподь Ісус Христос багато днів підряд. Там, молячись, приймав Христос потоки Духа. Увечері, навчаючи, все людям віддавав. Трудячись, Дух Святий спасав там хворі душі. Хворих приносили і Він усіх зціляв. Так що ж то сталося з тобою, місто миле? Невже ти не побачив Бога у Христі? О ти, Капернаум, до неба ти піднісся,Самі ти небеса до себе не впустив. Ми прийняли Христа, працює Божий Дух в нас. А скільки раз Він наші рани врачував. Та, як Капернаум, розум так наш гордився. Невір'я лиш потік від Бога віддаляв. Ворог думки давав гріховнії, не Божі:Не любить Бог тебе, нащо Йому служить? Не чує Він тебе, сам справитися зможеш -То гордості слова, без Бога не прожить. А думки все спішать піднятись вище, вище... Я бідний, і мене не чує навіть Бог... І ось образу ти на Бога не залишив. І виросло те "Я"вже понад хмари знов. О, друже, зупинись, падіння буде страшним. Ти на коліна стань, перед Господом змирись. Уроки ти Христа прийняти постарайся,Прослав Його за все, допомогти моли. О ти, Капернаум, для нас то попередження. Залиш свій гордий норов, перед Господом змирись. І Бог побачивши перед Ним твоє смирення,В Своїй святій руці підійме тебе в вись. Л. Шпак