В шматок згорнулись і душа, і тілоВід холоду, мене що огорта... І погляд лиш душі, кричить що в небо:" Господь, так хочу, щоб мене Ти обійняв!"Відчуть душею щоб і тіломНе просто вірою, ні, а наявуТвій дотик...пробач, що я так смілоЗараз Тобі про це все говорю. Без Твоїх сил мені не розігнутись. Скрутили у шматок невпевненість і страх. А з ними, ну ніяк не розминутись... Все ходять так за мною по п'ятах. Як той їжак живу я, виставивши голки. Зо всіх сторін чекаючи біди. А для душі так хочеться свободи,Немає часто так в житті її... Чекаю все - ось зараз уже звідкиУ мене стріли знову полетять? А хочеться так чудо щоб з'явилось -Від них, знов, Твої руки захистять. Лише покличу, й зачекаю трішки І Ти прийдеш, і біль ось піде знову. І радісно, мов пташка у віконце,Постукає у серце - Ти зі мною... І Ти почув, і обійняв за плечіТак ніжно силою Своєю знов мене."Ісусе! Ти прийшов до мене!"" Як ти просила, обійняв тебе!"І легко так! На ноги знов піднявши,Сказав: "Не бійся, а Я поруч був. Я бачив все і чув, не залишав Я,Я бачив що ти вибилась із сил. Прийшов і обійняв, як ти просила. Духом Святим Я обіймаю кожен день. Так хочу Я, щоб ти не сумніваласьНі на хвилину, що люблю тебе. Л. Шпак