А звідки знав Давид, що він стоїть на камені? На камені, яким був Сам Христос. Бо ще тоді, він гімнами прославивЙого, і словом відкриття Його підніс. Тією близістю, що був завжди він з Богом. І це лиш до прославлення вело. А славив він і в болях, і в тривогах,Як річкою текло людське все зло. Він все приймав з любов’ю і терпіннямНі, не до зла, до Господа свого –Бо твердо знав, пошле благословінняМені мій Бог, хоч навіть і не встою… І спотикався він, і навіть падав,Та руку Свою Бог не забирав. Він був з Давидом поруч, завжди разом. У всьому йому поміч подавав. І п’ять камінчиків тих взятих із струмка,В надії все ж на Господа лиш свого. Але чому їх п’ять? Достатньо і одногоТоді було, покерував ним Бог. Не місце самовпевненості було,Що зможу я і камінцем одним… Не гордість бо тоді ним керувала,Що лев, ведмідь і вовк побиті ним. З цією ось невпевненістю лагідною,Він взяв їх п’ять і вийшов наперед. На Голіафа йшов з вірою праведною,Що велетня Господь зараз заб’є. І Бог забив одним лиш тільки каменем,І захистив насліддя Він Своє. У цім усім Давида Він прославивЗа те, що був слухняним понад все. І помінявся хід історії Ізраїлю. Таким на це у Господа був план. Царем Давида Бог хотів поставити. По серцю Богові тоді він став. А був у нім і послух, була лагідність. І славослів’я для Господа завжди. А молитви його, випереджали ранок,І славу віддавав Богу вночі. Пророк Господній, цар і псалмопівець. Любив він Бога, вірним був завжди. Лише на Бога покладав надіюХоча, бувало, що і він грішив. Та вмів він каятись перед лицем Святого. Бо знав так близько Бога він свого. Краще вже впасти в руки Господа Живого –Казав так, бо є милість у Його. А звідки знав Давид, що він стоїть на камені? Його колись там Сам поставив Бог. І пастухом над вівцями поставив,Щоб потім вів також вівці Його. Л. Шпак