А звідки знав Давид, що він стоїть на камені?На камені, яким був Сам Христос.Бо ще тоді, він гімнами прославивЙого, і словом відкриття Його підніс.Тією близістю, що був завжди він з Богом.І це лиш до прославлення вело.А славив він і в болях, і в тривогах,Як річкою текло людське все зло.Він все приймав з любов’ю і терпіннямНі, не до зла, до Господа свого –Бо твердо знав, пошле благословінняМені мій Бог, хоч навіть і не встою…І спотикався він, і навіть падав,Та руку Свою Бог не забирав.Він був з Давидом поруч, завжди разом.У всьому йому поміч подавав.І п’ять камінчиків тих взятих із струмка,В надії все ж на Господа лиш свого.Але чому їх п’ять? Достатньо і одногоТоді було, покерував ним Бог.Не місце самовпевненості було,Що зможу я і камінцем одним…Не гордість бо тоді ним керувала,Що лев, ведмідь і вовк побиті ним.З цією ось невпевненістю лагідною,Він взяв їх п’ять і вийшов наперед.На Голіафа йшов з вірою праведною,Що велетня Господь зараз заб’є.І Бог забив одним лиш тільки каменем,І захистив насліддя Він Своє.У цім усім Давида Він прославивЗа те, що був слухняним понад все.І помінявся хід історії Ізраїлю.Таким на це у Господа був план.Царем Давида Бог хотів поставити.По серцю Богові тоді він став.А був у нім і послух, була лагідність.І славослів’я для Господа завжди.А молитви його, випереджали ранок,І славу віддавав Богу вночі.Пророк Господній, цар і псалмопівець.Любив він Бога, вірним був завжди.Лише на Бога покладав надіюХоча, бувало, що і він грішив.Та вмів він каятись перед лицем Святого.Бо знав так близько Бога він свого.Краще вже впасти в руки Господа Живого –Казав так, бо є милість у Його.А звідки знав Давид, що він стоїть на камені?Його колись там Сам поставив Бог.І пастухом над вівцями поставив,Щоб потім вів також вівці Його. Л.Шпак