Сьогодні трапилась ситуація, яка ще раз нагадала, наскільки важливо залишатися людьми.Я йшла з лікарні й побачила, як попереду мене впала дівчинка, приблизно 13 років. У неї почалась блювота, стало зрозуміло, що їй дуже погано.Я одразу підбігла, допомогла піднятися, принесла гарячий чай з найближчої кав’ярні, зателефонувала батькам та викликала швидку — яка, до речі, їхала дуже довго.🙄Попередній висновок фельдшера — підозра на апендицит.І поки я стояла поруч із цією дитиною, стало очевидним кілька речей.1. Дитина не в найкращих стосунках з батьками.Вона сказала, що майже нічого не їсть.А коли я подзвонила батькам, відповідь була коротка: «Добре, дякую.»І все. Жодного хвилювання, жодного питання.Батьки, говоріть зі своїми дітьми.Обговорюйте їхній стан, проблеми, переживання. Ніхто не повинен залишатись сам на сам зі своїм болем — а тим більше у 13 років.2. Люди проходили повз.Поруч з нами проходило багато людей.І майже ніхто не зупинився.Не дивлячись що я була з маленькою дитиною та з сумкою.А ситуація могла мати зовсім інший фінал — ще годину, і хто знає, чим би все закінчилося.Не проходьте повз.Ми всі можемо опинитися на місці того, кому погано. І ми всі можемо стати тим, хто врятує чийсь день, а інколи — і життя.⸻Нехай цей пост стане нагадуванням:🤝 людяність — це вибір,❤️ дбайливість — це відповідальність,🛑 байдужість може коштувати надто дорого.Бережіть себе та своїх близьких 🙏Гарного вечора!