Я бачив багато впевнених у собі людей, які мали статус, гроші, вражаючий життєвий досвід та здобутки, були в особистому спілкуванні розкуті, цікаві та вострі на язик. Але, коли їм доводилося брати слово перд незнайомою публікою (онлайн чи офланй), коли вони потрапляли на сцену… то губилися, ніяковіли, перетворювалися в метушливе скромне явище, яке тільки і мріє, щоб усе це скоріш закінчилося. Чому так? ✔Перше. Немає достатнього відповідного досвіду. Або досвід був, але дещо травматичний. ✔Друге. Вони насправді невпевнені. Особливо в площині, де мало досвіду. І потрапляючи на сцену вмикається на повну залежність від чужої думки, страх осуду та критики. ✔Третє. Відсутня банальна підготовка до виступу. Як це робити правильно - то окрема історія (сигналізуйте, якщо цікаво, розкрию тему). Насправді, така ситуація властива більшості людей. Різниця тільки в степіні та масштабі дискомфорту в умовах відповідального публічного спілкування. І більшість, так чи інакше, уникає виступів, відеокамери, інтерв’ю тощо. Таким чином люди відрізають частину (підчас критично велику) від того, що називається РЕАЛІЗАЦІЯ СЕБЕ. Маєте бажання змінити положення речей? Тоді приєднуйтесь до моєї програми «Вільномов» стартуємо вже скоро.