Вільні від насильства | Уявіть ситуацію. До вас приходить родина. Обоє говорять. Обоє скаржать...

🔴Уявіть ситуацію. До вас приходить родина. Обоє говорять. Обоє скаржаться. Обоє виглядають виснаженими. Яка ваша перша думка? – «Ну, конфлікт. Не вміють домовлятися». І, як наслідок, – розгубленість, безсилля та професійна дезорієнтованість. Що ж робити в подібній ситуації?❗️Почніть із паузи. Скажіть собі «стоп» і зупиніться. Бо саме тут ми найчастіше помиляємося. Бо в такій ситуації є питання, які треба поставити собі передусім: хто тут має владу і що відбувається з тим, хто її не має?Конфлікт і контроль – це різні речі. Конфлікт – це коли двоє не можуть домовитися і обоє від цього страждають. Контроль – це коли один визначає правила, а інший живе в постійному відчутті: «Я маю бути обережним(обережною). Я не знаю, що зараз станеться. Краще промовчу».❓Відчуваєте різницю? Вона величезна. І від неї залежать – і наша подальша робота, і результат цієї роботи.Дослідник Майкл Джонсон виокремив три типи насильства у стосунках. Найнебезпечніший із них – інтимний тероризм. Це не спалах гніву – це система. Ізоляція від близьких. Контроль над грошима. Постійна критика. Страх як фоновий шум щоденного життя. Здається, для нас, як для фахівців, нічого нового чи незнайомого. Людина в такій системі не «не вміє захистити себе». Вона вижила, пристосувавшись.⚙️Коли ви стикаєтеся з такими кейсами, доцільно використовувати «Колесо влади і контролю». Що таке «Колесо влади і контролю» і навіщо воно вам? Ця модель дає нам, як фахівцям, простий і перевірений інструмент для роботи з подібними випадками. Уявіть колесо, в центрі якого – влада і контроль. А навколо – тактики, якими вона утримується: – ізоляція від друзів і родини, – приниження і висміювання, – контроль над грошима, використання дітей як важеля, – заперечення і мінімізація («ти перебільшуєш», «це ж жарт»).Фізичне насильство – це зовнішнє кільце. Воно підкріплює систему. Але система тримається не на ударах. Вона тримається на страху і залежності.❓Чому це важливо знати? Бо постраждала особа часто сама не називає це насильством: «Він мене не б’є». І ми починаємо сумніватися. А тим часом людина живе в умовах тотального контролю – просто без синців.❓І як діяти в подібних ситуаціях? Ось кілька питань, які я раджу ставити собі під час роботи з родиною: – Хто в цій родині вирішує і яка ціна за незгоду? – Хто боїться? – Чого саме? – Чи є у людини реальний вихід – фінансовий, соціальний, фізичний? – Чи контролює один партнер доступ до грошей, друзів, пересування? – Як людина говорить про те, що відбувається? Мінімізує? Виправдовує?❗️Остання ознака – особливо важлива. Фрази, які ви чуєте: «Він просто втомився». «Я сама винна». «Це не так уже й страшно». Це не ознаки спокою. Нагадаю, що відповідно до теорії триєдиного мозку в нас є автоматичні реакції на стрес – добре відомі вам «бий, біжи, завмри». Але у людини під впливом системного, повторюваного насильства до них додаються – «підлаштуйся і догоджай». Тому такі фрази від постраждалої особи часто є ознакою глибокого страху і звички виживати.📍Якщо ж у вашій практиці це ще й родини військових або ветеранів – додайте ще один рівень аналізу. ПТСР, хронічний стрес, втрата відчуття контролю – усе це може посилювати контролюючу поведінку вдома. Але важливо пам’ятати, що бойовий досвід людини і його наслідки пояснюють, чому це відбувається, – але не виправдовують дій. Людина може одночасно бути травматизованою і чинити насильство. Ці два факти існують поруч. І обидва потребують уваги.🚻І наостанок. Коли бачиш двох виснажених людей навпроти, є природне бажання зайняти нейтральну позицію – почути обох, збалансувати. Але в ситуації системного контролю нейтральність – це не баланс. Це підтримка того, що вже є. Тому перше питання в роботі з родиною – не «як їм порозумітися», а «хто тут платить найвищу ціну». І вже потім – як ми можемо на це вплинути.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA.#колонка_психолога