Є біль, який неможливо описати словами. Сьогодні у Рівному попрощалися з рятувальником Федором Ганінцем. Героєм, який до останнього подиху виконував свій обов'язок, рятуючи інших.Але за кожним таким прощанням стоїть материнське серце.1 липня для Галини Федорівни Ганінець життя розділилося на «до» і «після». В один день вона втратила молодшого сина Федора, а старший син Андрій отримав важкі поранення під час виконання службових обов'язків на Донеччині.Обидва її сини присвятили своє життя службі в ДСНС. Того дня російські КАБи вдарили по Новодонецькому на Донеччині. Федір та його старший брат Андрій, обоє працівники ДСНС, в той самий момент працювали над пошуком безпечного маршруту для пожежної техніки, яка мала дістатися до місця пожежі. Галина Федорівна багато років очолювала Новодонецьку селищну раду. Вона все життя працювала для своєї громади, виховувала синів у любові до рідної землі, відповідальності та готовності захищати людей.Вона виростила справжніх Героїв.Та жодна мати не повинна проводжати свою дитину в останню путь.Щирі співчуття Галині Федорівні, Андрію, усій родині - дружині та донькам Федора, друзям та колегам.Світла пам'ять Герою.Клята війна… Скільки ще українських матерів вона прирече на цей нестерпний біль?
Найгірше після біди у Павлограді - це те, що люди, майно яких було пошкоджене, сьогодні фактично опинилися поза державними механізмами допомоги. Разом із колегою Романом Каптєловим звернулися до прем’єр-міністерки Юлії Свириденко – держава зобов'язана підтримати Павлоградську громаду, яка 22 червня зазнала масштабних руйнувань унаслідок надзвичайної ситуації. Тоді постраждали понад 50 людей. Були пошкоджені 159 приватних будинків, 52 багатоквартирні будинки, десятки автомобілів, заклади освіти, охорони здоров’я, культури, комунальна інфраструктура та майно підприємців. До місцевої влади вже надійшли понад 650 звернень від мешканців щодо пошкодженого майна, і ця кількість продовжує зростати.Але сьогодні існує серйозна проблема.Держава створила механізми компенсації для громадян, чиє житло постраждало внаслідок збройної агресії РФ. Проте обставини цієї надзвичайної ситуації не дозволяють людям скористатися програмою компенсації. Фактично сотні родин, майно яких було пошкоджене, залишилися без дієвого механізму державної підтримки. Але ж їх майно зазнало пошкоджень саме внаслідок війни. Це нонсенс, що люди не можуть скористатися чинними державними механізмами компенсації. Будемо намагатися це виправити. Місцева громада вже робить усе можливе: проводить обстеження, видає будівельні матеріали, ліквідовує наслідки, допомагає людям. Однак її ресурсів недостатньо для подолання наслідків катастрофи такого масштабу.Саме тому ми звернулися до Уряду з проханням невідкладно розглянути можливість виділення фінансування з державного бюджету для Павлоградської громади.У таких ситуаціях держава має знаходити рішення. Люди не повинні залишатися сам на сам зі своєю бідою лише через те, що чинні механізми не врахували саме такий сценарій розвитку подій.Переконана, що Уряд має оперативно відреагувати та забезпечити необхідну підтримку постраждалим.
Щойно Рада ганебно провалила законопроєкт, який мав уберегти від зупинки державні вугільні шахти та уранодобувні підприємства. Це пряма загроза енергетичній безпеці!Разом із колегами ми пропонували заборонити до 2027 року списання податкових боргів зі державних підприємств «СхідГЗК», «Добропіллявугілля-видобуток» та «Львіввугілля».Сьогодні податкові органи списують кошти з рахунків цих підприємств. Через це вони не можуть закуповувати матеріали для видобутку, виплачувати зарплати, фінансувати роботи з безпеки шахт, проводити релокацію державного майна із прифронтових територій та навіть своєчасно сплачувати поточні податки.Наслідки можуть бути надзвичайно серйозними.Це ризик зупинки державного видобутку вугілля саме тоді, коли через російські атаки скорочуються запаси палива для теплової генерації. Це пряма загроза для тисяч працівників і їхніх родин. Це ризик соціальної кризи у шахтарських містах. Це також потенційні техногенні та екологічні наслідки, адже неконтрольована зупинка шахт може призвести до затоплення виробок і забруднення довкілля.У нашому законопроєкті йшлося про відтермінування примусового стягнення боргів, щоб стратегічні державні підприємства могли працювати, видобувати ресурс, виплачувати зарплати та підтримувати енергетичну стійкість країни.Але Рада ухвалила неправильне рішення.Під час війни держава повинна захищати власні стратегічні підприємства, а не створювати умови, які можуть призвести до їхньої зупинки.Переконана, що до цього питання Рада ще має повернутися.
Про стосунки з поляками та майбутню відбудову України – короткі підсумки конференції #URC2026. Перше, що одразу впало в око, – високий рівень організації конференції, який став можливим завдяки спільній роботі європейських інституцій, Європейської Комісії та польської сторони як країни-господаря. Це ще раз підтверджує: політичне керівництво Європейського Союзу залишається послідовно налаштованим на підтримку України та її майбутнього членства в ЄС. Водночас очевидно, що на рівні окремих держав дискусії щодо цього процесу триватимуть, адже кожна країна також виходить із власних економічних інтересів. Боюся, що цей процес може суттєво затягнутися. В кулуарах звучали терміни – не менше 10 років. Моя відповідь була категорична: українців це не може влаштовувати. В інтересах ЄС зробити так, щоб процес вступу був максимально швидким. У протилежному випадку вони просто ризикують втратити Україну, яка, на мій погляд, є надзвичайно важливою для всієї Європи.Цьогорічна конференція стала, без перебільшення, однією з найбільш практичних за весь час її проведення. Партнери також виходили з того, що є перспективи завершення війни, а отже й сама конференція була більш практичною та орієнтованою на конкретні рішення. Детально про підсумки #URC2026 – на моїй сторінці в фейсбук.
‼️ Провести близьких на потяг і не отримати нервовий зрив – це тепер новий столичний квест із зірочкою. Сьогодні вокзал перетворили на територію абсурду, де головна мета – не комфорт пасажирів, а максимізація прибутку з повітря. Велосипедні доріжки та пріоритет для пішоходів – це правильні європейські практики. Але на Центральний вокзал вкрай рідко приїжджають просто покататися на самокаті. Сюди їдуть із важкими валізами, тут проводжають дітей, літніх батьків, поранених чи військових.Що ми маємо на практиці? Критично малу зону для паркування та відгороджену величезну територію ліворуч (перед McDonald’s) для абстрактного «спецтранспорту», яка майже постійно стоїть порожньою. Проте найгірше починається, якщо місця вам не вистачило. Через штучний дефіцит простору та абсолютно заплутані знаки, вокзал став ідеальним майданчиком для безперебійної роботи евакуаторів. І давайте називати речі своїми іменами: це вже давно не про наведення ладу на дорогах. Це цинічний і надзвичайно прибутковий бізнес.По місту працює ціла армія евакуаторів, які в більшості випадків не розвантажують трафік, а навпаки – паралізують рух і створюють затори, перекриваючи смуги, поки неквапливо вантажать чергове авто. Замість того, щоб будувати нормальні розв'язки та багаторівневі паркінги, хтось просто організував собі золоту жилу. Повернути машину після такої примусової евакуації коштує понад 2500 грн, не кажучи вже про зірвані плани та спалені нерви.Дивлячись на масштаби та безперебійність цієї «роботи», я вже не здивуюся, якщо це підприємство має статус критично важливого, а його співробітники – бронь.Штрафи та евакуатори мають право на життя, але водночас місто має створити достатньо легальних і зрозумілих можливостей для паркування. А коли вас заганяють у глухий кут відсутністю місць, щоб потім обібрати – це пастка.Європейські підходи – це про продуману інфраструктуру та повагу до людей, а не про узаконений рекет на дорогах.Чекаю на ваші думки та конструктивну дискусію. Місто має бути зручним для кожного.
Україні якнайшвидше потрібен мир, відтак настав час для складних, прагматичних, але життєво необхідних рішень. І недавні зрушення та меморандум між США та Іраном чітко демонструють: навіть у найскладніших конфліктах дипломатія здатна працювати.Ми маємо дивитися правді в очі: суспільство виснажене, нерви здають. Нам вкрай необхідно досягти миру дипломатичним шляхом.Якщо деескалація можлива в Ірані, я впевнена, що вікно можливостей існує і для нас.Ми маємо показувати свою силу, але водночас повинні бути готові домовлятися, щоб зупинити цю кляту війну по лінії зіткнення.Якщо миру не буде найближчим часом, ми маємо свідомо готуватися до надзвичайно важкої зими. Бо війна – це також наша економіка та енергетика.Наші західні партнери вже зараз бачать величезний інтерес до відновлення України. Але для того, щоб інвестиції прийшли і запрацювали, нам потрібні гарантії безпеки. Нам потрібно, щоб українці поверталися з-за кордону у безпечні міста, де є житло, робота та світло.Деескалація – це єдиний шлях зберегти Україну, врятувати життя наших людей на фронті та в тилу, і дати нашій державі шанс на майбутнє.
В процесі підготовки до зими питання компенсації різниці в тарифах підприємствам ТКЕ - одне з ключових завдань. Без цього неможлива ані модернізація мереж, ані повноцінне відновлення об’єктів. Яскравий приклад – Лозова на Харківщині. Отримала звернення від виконкому Лозівської міської ради, і цифри там вкрай тривожні. Існує реальна загроза зриву опалювального сезону 2026-2027 років.Через зупинку відповідної субвенції з Держбюджету, невідшкодована державою заборгованість з різниці в тарифах для комунальних підприємство Лозової сягнула декількох сотень мільйонів гривень. Підприємства елементарно не мають обігових коштів на ремонти, натомість накопичують колосальні борги за газ та електроенергію, на які продовжують нараховуватися штрафи та пеня.Ситуація ускладнюється ще й тим, що через брак коштів зупинився спільний проєкт з Європейським інвестиційним банком.Що треба зробити негайно: забезпечити виконання Постанови КМУ № 1406 щодо постачання енергоносіїв в умовах воєнного стану та домогтися виділенням коштів на покриття різниці в тарифах.Ми не можемо залишити громаду, яка, до слова, прихистила понад 13 тисяч внутрішньо переміщених осіб, сам на сам із цією кризою.
Моторошна ніч, один з найжахливіших російських ударів за тривалий час. У Києві попередньо четверо загиблих, декілька десятків поранених, серед них дитина. Страшна трагедія у Харкові, де в результаті повторного удару загинули пʼять рятувальників. Масштаб цієї комбінованої атаки колосальний – понад 680 повітряних цілей. Як наслідок – у столиці частково зруйнований Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Війна - це бал сатани. Руйнування зафіксовані практично в усіх районах столиці та на Київщині, пошкоджено десятки житлових будинків, понад 140 тисяч людей залишилися без світла. Цей щодобовий жах щоразу доводить лише одне: найвища цінність – це мир і спокій, і він нам життєво необхіден. Справедливий мир, який припинить це божевілля.І практика доводить, що вихід із найглибших криз можливий, якщо є реальна політична воля. Прикладом цього стали новини напередодні про те, що США та Іран досягли домовленостей щодо остаточного припинення вогню та підписання мирної угоди. Це свідчить про те, що навіть найзапекліші протистояння можна зупинити дипломатичним шляхом.Україна потребує такої ж рішучості та сміливих кроків від світової спільноти. Мир потрібен не «колись», він потрібен негайно, щоб зупинити щоденні вбивства українців та руйнацію наших міст.Відсутність глобальних, дієвих рішень коштує надто дорого. І ця ціна щоночі вимірюється життями наших громадян.Мої найщиріші слова співчуття родинам загиблих у Києві, Харкові та інших регіонах.
40 мільярдів на марафони, кешбеки, є-бачки замість того, щоб рятувати міста від замерзання взимку? Я категорично проти такого розподілу бюджету! Сьогодні вирішення проблеми різниці в тарифах – це питання виживання нашого тилу. А надійний тил – це те, що дозволяє нам забезпечувати і тримати фронт.Що відбувається зараз? Держава взяла на себе зобов'язання перед людьми та ввела мораторій на підвищення тарифів. Але підприємствам теплокомуненерго цю різницю ніхто не компенсує. Як наслідок: НАК "Нафтогаз" масово блокує рахунки ТКЕ, а місцева влада просто кричить від безвиході, благаючи зробити хоч щось.Якщо ми не розв'яжемо цей вузол негайно, теплокомуненерго просто не зможуть надавати послуги, і взимку наші міста залишаться без тепла. Ми не маємо права цього допустити.Тому я вже готую лист на прем’єрміністрку і закликаю своїх колег-депутатів доєднатися до цієї ініціативи. Моя вимога чітка: левова частка з тих 40 мільярдів гривень, які планують скерувати до Резервного Фонду, має піти на погашення заборгованості держави перед теплокомуненерго за різницю в тарифах, а також за програми підтримки ВПО.
Щодо ВПО. Ситуація вже переходить усі межі. Останнім часом мало того, що спостерігається хронічна затримка фінансування Програми житлових сертифікатів для ВПО і людям просто не дають їхні гроші, так тепер я ще й чую від деяких колег абсолютно дикі заклики – взагалі скасувати фінансування цієї програми!Фактично, під ніж хочуть пустити чи не єдину притомну державну ініціативу на підтримку ВПО, яка дійсно показала свою ефективність. Багато сімей завдяки їй вже змогли придбати власне житло, і цей сертифікат був для них не черговим бюрократичним "папірцем", а реальним шансом не опинитися на вулиці.Так, коштів катастрофічно бракує. Мільйони переселенців потребують значно більшої підтримки та, головне, компенсацій. Але інші ініціативи просто не працюють! Та ж компенсація комунальних платежів за прихисток часто виявляється фікцією, бо орендодавці просто відмовляються офіційно "світити" здачу житла.І знаєте, що в цьому обурює найбільше?У цей самий час, коли гальмується життєво необхідна програма для людей, які втратили все, я бачу шалене бажання проштовхнути в бюджет мільйони на усілякі "єБачки", безглузді кешбеки та нескінченні телемарафони! Це просто цинізм найвищого ґатунку.Нам потрібно звести всі розрізнені ініціативи до єдиної дієвої програми підтримки. Якщо у людей буде своє житло, їм не доведеться віддавати останні копійки за захмарну оренду, і вони не будуть змушені шукати прихистку за кордоном.Тому я вже готую офіційний лист на прем’єрку. Вимагатиму скерувати усі ці кошти туди, де вони дійсно потрібні: на реальні потреби людей, переселенців та компенсацію різниці в тарифах. Але про це напишу трохи згодом. Окремим постом.
TGLIST.COM.UA
