Ідеологія «русского мира» століттями переконує українців у тому, що вони є частиною «триєдиного народу», мають коритися Москві та не можуть мати власної незалежної Церкви. Російська православна церква надала цій ідеології релігійне виправдання і фактично благословила війну проти України.

Монах Мойсей став жертвою війни, яку ця ідеологія сакралізувала. Але зробити його символом невигідно, бо тоді доведеться визнати: Росія вбиває навіть тих українських православних, яких нібито прийшла «захищати».

Вибіркова сакралізація смерті

Перед нами приклад вибіркової сакралізації.

Загиблого проголошують мучеником не після встановлення обставин його смерті, а залежно від того, чи можна використати його образ проти України.

Коли існує лише непідтверджена версія про причетність українських військових, пропаганда говорить про гоніння, мучеництво та «неонацистські розправи».

Коли російський дрон убиває монаха УПЦ і атакує його братію, звучать лише стримані співчуття.

Це свідчить, що йдеться не про пошук церковної правди та не про щиру любов до загиблих. Йдеться про політичне використання людської смерті.

Висновок

Вбивство Варсонофія є страшним злочином, який потрібно розслідувати. Винні мають бути знайдені й покарані — ким би вони не виявилися.

Загибель Мойсея внаслідок російської атаки також потребує чесної церковної та суспільної оцінки. Не можна мовчати про злочин лише тому, що його вчинила армія держави, яку Московський патріархат називає захисницею Православ’я.

Варсонофія російська пропаганда намагається зробити мучеником «русского мира». Про Мойсея вона говорить пошепки, тому що його кров свідчить проти самої Росії.

Ось головна різниця між цими двома історіями.

Не різна цінність їхнього життя і не різна глибина трагедії, а різна придатність їхньої смерті для кремлівської пропаганди.

Православна Церква не потребує неправди для вшанування своїх померлих. А мучеництво за Христа не може бути інструментом політичної війни.