Веселий піп | Але вже через тиждень митрополит Лука вирішив «піти у наступ» на одеси...

Але вже через тиждень митрополит Лука вирішив «піти у наступ» на одеситів. В одній зі своїх проповідей (розміщеній на тих же ресурсах) піддав критиці Великодній концерт, проведений в Одесі в день Пасхи на території кафедрального Преображенського собору. Щоправда, ні місто, на сам храм названі не були, але цілком зрозуміло про який випадок ішла мова у проповіді, адже жодного концерту з таким розмахом і щоб так підпадав під описання «проповідника», в Україні на цей Великдень не було.Ось лише невеличка цитата з повідомлення на сайті (орфографію збережено): «Зустрiч з Господом, як особливо вiдзначив Владик, вiдбувається не через зовнiшнiй шум, масовi «православнi шоу» або спроби зробити вiру «розважальною», а в тишi серця, через вивчення Писання та участь в Євхаристiї…Його Високопреосвященство ще раз пiдкреслило, що Христос нiколи не шукав «масовки» i ухилявся вiд земної слави, надаючи перевагу тихому шляху з небагатьма учнями, чиї душi Вiн перевиховував у довiрчiй бесiдi, а не в грiм спецефектiв».Зовсім немає бажання вступати з Високопреосвященним викривателем у полеміку. Але все ж… Христос не завжди ухилявся земної слави. Наприклад, коли зі славою і пошаною востаннє прийшов до Єрусалиму, при тому відповівши фарисеям, що якщо Його перестануть прославляти люди, то це буде робити каміння. І взагалі, коли це раптом стало недобрим християнам гучно і з радістю прославляти воскреслого Христа, особливо у день Його Воскресіння?Проте треба не забувати інше. Одеса сьогодні (як, втім, і Запоріжжя) – це прифронтові міста, які майже щодня страждають від бомбардувань. Кількість убитих за час цієї війни мирних жителів (особливо в Одесі) вимірюється сотнями. Тому кожному розуміло, що і одесити, і запоріжці сьогодні як ніколи потребують якоїсь додаткової радості, більшого позитиву. Концерт в Одесі тривав кілька годин, там виступали священики, семінаристи, академічні та народні колективи, паралельно проводилися інші благодійні заходи. Коли ж, як не на Великдень, і хто, як не Церква мала би попіклуватися про людей, які щодня ризикують життям, зробивши нинішню Пасху особливою, допомігши хоч на якісь хвилини забути про той страшний час, у якому ми всі перебуваємо? Чи може вірне чадо Кирила Гундяєва Лука вважає, що кориснішим є те злодіяння, яке він робить за кожним богослужінням – підношення молитов за того, хто благословляє на вбивство українців (його паству в т.ч.)? Навіщо бризкати ядовитою слиною, рядячись під ревнителя благочестя?Та почитаємо далі проповідь: «Сучасна людина заслiплена iнформацiйним шумом i звичними уявленнями про Бога, тодi як Господь вiдкривається як лагiдний Спутник тим, хто шукає глибини, а не дешевих видовищ». А чи не є такими дешевими видовищами регулярне оновлення облачень митрополита? Якщо ж Господь, за словами владики, відкривається тим, хто шукає глибини, то навіщо, служачи в прифронтовому регіоні, частина пастви якого взагалі знаходиться за лінією фронту, витрачати значні кошти на постійне оновлення свого гардеробу? Якщо у владики є така фінансова можливість, то чи не краще витрачати їх на більш достойні потреби? Адже комплект архієрейського облачення – це ж не одноразовий пакет, щоб його щоразу міняти. Інші архієреї (священики – тим більше) служать в одних облаченнях по багато років. А постійна їх заміна лише спокушає і кліриків, і паству – і точно не наближає їх до Бога і не добавляє авторитету їхньому носію. Але скоріш за все запорізький архіпастир нічого не мав проти одеського мегазаходу – просто хотів таким чином помститися протодиякону Андрію з Одеси за його критику на свою адресу. Тільки вийшло у владики Луки як і все останнім часом – смішно і гидко. Бажаючи показати себе ревнителем благочестя, показав себе типовим фарисеєм.»