Веселий піп | Тим часом про стан справ УГКЦ закордоном пишуть:В цьому пості я не вия...

Тим часом про стан справ УГКЦ закордоном пишуть:В цьому пості я не виясняю, чому продали церкву, я хочу дізнатися, чому не зберегли шедеври української культури з цієї церкви?!!!20 жовтня 2025 року УГКЦ продала землю разом з будівлею церкви Святого Михаїла (175 000$), що знаходиться за адресою 12211 S. Parnell Ave, Chicago, IL 60628. Одномоментно українська громада втратила нерухоме майно, землю, духовну та художню цінність, що почала будуватись 107 років тому. В даному дописі хочу повідомити, що в приміщення церкви залишився унікальний розпис з позолотою у виконанні Михайла Дмитренка - відомого українця та митця в діаспори(вартість важко визначити). Також, в приміщенні церкви залишилось два десятки унікальних вітражів, ймовірно виготовлених в Італії. За приблизною оцінкою одного з брокерів сукупна вартість вітражів можескладати від 200 до 250 000 євро. Усе це втрачено для української громади, більше інформації про це на сторінці Levko Skop Лев Скоп Лев Скоп Отже, факт продажі доводить, що церква це не лише місце духовного єднання, культурної та духовної спадщини, національної пам'яті та духовності, але церква також є товаром. Кожному своє, далі буде. Дуже дивує те, що люди, яких наймають на роботу бути священиками або не хочуть цікавитися культурною спадщиною, або навмисне її знищують. Якщо церква не могла функціонувати по тих чи інших причинах і священники продають цю святиню, як нерухомість, не маючи найменшого бажання зберегти культурну спадщину, про яку духовність ми говоримо?? Адже ж можна було ці шедеври відокремити від продажу самого приміщення церкви, продавати будову, шедеври зберегти, як пам'ятку, але ніт, це завелика ноша для працівника церкви, це вже не в його компетенції, не царське це діло ??? Тоді, коли ці шедеври слугували образом Божим і приносили священнослужителям матеріальний прибуток, тоді ці шедеври мали значення, як тільки церква стала не прибутковою, шедеври обезцінюються до мінус ноль. Весь світ припадає до шедеврів у європейських катедрах, костьолах і т.д., а тут, як показилися. Викидають, руйнують, нічого святого, тільки бізнес. Тоді, коли вам треба Божий образ - ви кличете художника, а коли будова не приносить доходу, вам вже ці образи не тремба? Так?! Так?!Мабуть Валерій Дмитрович Алексійчук, який починав свій тернистий шлях із фельдшера в санаторії «Карпати» у Трускавці до владики мав би розуміти важливість збереження культури, так,чи ні??!