Веселий піп | Архієпископ Сільвестр Стойчев, ректор КДАіС УПЦ, написав пост про поми...

Архієпископ Сільвестр Стойчев, ректор КДАіС УПЦ, написав пост про поминання патріарха. Але мудрий та цілеспрямований о. Василь Максимишинець не дав блаженному архієрею розслабитися і насував йому гарячого вугілля у коменти. Отже, текст ректора нижче, а коменти о. Василя- на скрінах:«Нещодавно один телеграм-канал відреагував на, зокрема і моє інтерв'ю, де містилася відповідь щодо 15 правила Двократного Собору. Залишу за рамками сам факт того, що реакцію телеграм-каналу було подано у відверто хамській манері. Скажу тільки, що сьогодні дуже часто анонімні автори намагаються підмінити фахове обговорення важливих питань церковного життя банальними образами та наліплюванням ярликів. Отже, коротко про зміст цього правила. Буквально у 15-му правилі сказано, що у випадку, «якщо якийсь пресвітер, чи єпископ, чи митрополит, насмілиться відступити від спілкування зі своїм патріархом, і не буде підносити його ім’я за визначеним і встановленим чином під час літургії», то такий має бути позбавлений священства. Однак, той, хто відокремлюється від патріарха, який публічно проповідує вже засуджену Церквою єресь, не підпадає під це покарання, а, навпаки, є «достойним честі, яка належить православним».На перший погляд, тут ніби йдеться про обов’язкове поминання патріарха для всіх пресвітерів, єпископів та митрополитів відповідної Помісної Церкви. Але насправді у візантійський період як в Константинопольській Церкві, так і в інших Древніх патріархатах ніколи не існувало практики поминання патріарха в кожній парафії. Загалом в східній церковній традиції завжди існувало правило підносити за літургією ім’я лише одного ієрарха, а саме – того, якому безпосередньо підкоряється той, хто очолює літургію. Така практика існувала і в Київській митрополії до XVII ст.І до сьогодні у Східних Патріархатах, а також в Сербській та Румунській Церкві не є обов’язковим поминання патріарха у кожному парафіяльному храмі. Отже, відсутність поминання патріарха в парафіяльних храмах ніколи не вважалася відхиленням від канонічної норми і як така ніколи не була ознакою розколу. Якщо звернутися до тлумачень 15-го правила в східній канонічній традиції, то ми побачимо, що ніхто його не розумів як припис обов’язкового поминання патріарха в усіх парафіях. Таким чином, 15-е правило встановлює обов’язковість поминати патріарха лише для митрополитів, єпископів та священників патріаршої церковної області (діоцезу). Що ж до практики обов’язкового поминання патріарха в усіх парафіяльних храмах, то вона є суто московською традицією, яка з’явилася лише у XVI ст. Отже, обов’язкове поминання патріарха разом з місцевим архієреєм в усіх парафіяльних храмах не є древньою традицією і тим паче канонічною (в сенсі нормативною) практикою.. Це лише особливість Московської Церкви XVI ст., яка зберігається в російській богослужбовій практиці і до сьогодні. СПРОБИ ВИПРАВДАТИ ЦЮ ПРАКТИКУ ПОСИЛАННЯМИ НА 15-ТЕ ПРАВИЛО ДВОКРАТНОГО СОБОРУ Є НЕКОРЕКТНИМИ ТА ВІДВЕРТО МАНІПУЛЯТИВНИМИ.»