Мене багато що пов’язує з Польщею. Моє рідне місто Рава-Руська розташоване на самому кордоні з Польщею. У військовому інституті однією з мов, які я вивчала, була польська. Моя кандидатська дисертація базувалася на вивченні польського досвіду місцевого самоврядування. Крім того, був період, коли я жила і навчалася у Варшаві. Закінчила польський KSAP (їхня Академія державного управління). Також у Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету захистила роботу щодо участі громадян у здійсненні представницької влади в Польщі. Я кажу це не випадково. За ці роки я добре зрозуміла, як мислять польські політики та посадовці. Між українцями та поляками є відмінності. Але, спільного між нами, безумовно, значно більше. Так, польський державницький досвід є довшим. Хоча історія Польщі була не менш драматичною, ніж історія України. Так, інколи поляки дивляться на нас трохи зверху — як старший брат на молодшого. Нам це не подобається. Але, так нерідко буває навіть всередині родин. Поляки — затятий народ. Так само, як і ми. Вони дуже серйозно ставляться до своєї національної пам’яті. Так само, як і ми. Якщо уважно придивитися, то в багатьох питаннях Україна сьогодні проходить той шлях, який Польща вже свого часу проходила. І нам є чому в них повчитися. Адже за останні десятиліття Польща стала однією з найуспішніших економік світу. Поляки поєднують національну затятість з жорстким прагматизмом та вмінням грати в довгу. Отже, як покращити відносини з поляками? Дисциплінований прагматизм. Без зайвих емоцій та імпульсивних реакцій. Чітко тримати у голові стратегічний інтерес. У дружніх розмовах із польськими колегами я іноді звертаю їхню увагу на одну річ: багато у чому зараз ми діємо так само, як вони колись у минулому, жорстко відстоюючи право мати своїх героїв, свою національну памʼять і традицію. І, знаєте, найчастіше вони зі мною погоджуються 🇺🇦🤝🇵🇱