Мене багато що пов’язує з Польщею.Моє рідне місто Рава-Руська розташоване на самому кордоні з Польщею.У військовому інституті однією з мов, які я вивчала, була польська.Моя кандидатська дисертація базувалася на вивченні польського досвіду місцевого самоврядування.Крім того, був період, коли я жила і навчалася у Варшаві.Закінчила польський KSAP (їхня Академія державного управління).Також у Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету захистила роботу щодо участі громадян у здійсненні представницької влади в Польщі.Я кажу це не випадково. За ці роки я добре зрозуміла, як мислять польські політики та посадовці.Між українцями та поляками є відмінності. Але, спільного між нами, безумовно, значно більше.Так, польський державницький досвід є довшим.Хоча історія Польщі була не менш драматичною, ніж історія України.Так, інколи поляки дивляться на нас трохи зверху — як старший брат на молодшого. Нам це не подобається. Але, так нерідко буває навіть всередині родин.Поляки — затятий народ. Так само, як і ми.Вони дуже серйозно ставляться до своєї національної пам’яті. Так само, як і ми.Якщо уважно придивитися, то в багатьох питаннях Україна сьогодні проходить той шлях, який Польща вже свого часу проходила.І нам є чому в них повчитися. Адже за останні десятиліття Польща стала однією з найуспішніших економік світу.Поляки поєднують національну затятість з жорстким прагматизмом та вмінням грати в довгу.Отже, як покращити відносини з поляками?Дисциплінований прагматизм. Без зайвих емоцій та імпульсивних реакцій. Чітко тримати у голові стратегічний інтерес.У дружніх розмовах із польськими колегами я іноді звертаю їхню увагу на одну річ: багато у чому зараз ми діємо так само, як вони колись у минулому, жорстко відстоюючи право мати своїх героїв, свою національну памʼять і традицію.І, знаєте, найчастіше вони зі мною погоджуються 🇺🇦🤝🇵🇱
Щодо памʼятника Івану Мазепі.Наше протистояння з росією має екзистенційний характер.Воно триває століттями. І це не лише збройна боротьба.Це також когнітивна війна — боротьба за смисли, памʼять та ідентичність.Йдеться не лише про історичні оцінки чи памʼятники.Йдеться про глибинні цінності, емоції та прагнення української нації. Саме вони формують національну ідентичність, а отже — державу.Тому, коли Президент Зеленський говорить про встановлення памʼятника Івану Мазепі у центрі Києва, це не про міську архітектуру. Це про утвердження українських смислів.Іван Мазепа — не просто історична постать. Він є символом незнищенності української національної ідеї та тяглості української державної традиції.Саме тому російська імперія століттями намагалася демонізувати його імʼя, стерти його з української памʼяті та перетворити на символ «зради».Бо боротьба за Мазепу завжди була боротьбою за українську державність.Саме тому Президент Зеленський доручив опрацювати питання встановлення памʼятника Івану Мазепі у Києві.На виконання цього доручення під головуванням Кирила Буданова відбулася відповідна робоча нарада.Дякую Голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку за підтримку цієї ініціативи.Дякую віцепремʼєр-міністерці Тетяні Бережній, а також міському голові Києва Віталію Кличку та всім учасникам наради за конструктивну співпрацю.Україна — понад усе! 🤝🇺🇦
Щодо українофобії.Сьогодні взяла участь у засіданні Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.Серед іншого обговорювали законопроєкт № 15186 щодо кримінальної відповідальності за українофобію. Дякую Комітету за одностайну підтримку цієї законодавчої ініціативи.По суті, українофобія – це публічна зневага до української нації та української держави. Прийшов час такі дії чітко криміналізувати.Тому я абсолютно підтримую цей законопроєкт. Його прийняття назріло.Це додатковий інструмент захисту національної гідності та національної ідентичності як всередині країни, так і за її межами.Так, можливо, це не всім подобається (особливо за межами України). Але, якщо ми будуємо українську державу, не бачу нічого поганого в зазначених законодавчих змінах.Бо, зрештою, ми воюємо саме за нашу українську ідентичність та гідність. І коли ми починаємо її твердо й послідовно відстоювати інформаційно та юридично, це реальність, яку всім доведеться прийняти.А час усе розставить на свої місця.
Провели міжвідомчу нараду щодо можливості підписання угоди про співпрацю між Урядом України та Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти (МКЗБ).МКЗБ є одним із ключових міжнародних партнерів України у справі пошуку та ідентифікації осіб, зниклих безвісти внаслідок війни.Дякую МКЗБ та її донорам за підтримку України. Зокрема, за надане обладнання, проведення тренінгів, а також за допомогу у зборі ДНК-зразків серед родичів зниклих безвісти, які перебувають за межами України.Окрема подяка команді МКЗБ за роботу із сім’ями зниклих безвісти. Це надзвичайно важлива складова нашої спільної роботи.За результатами сьогоднішньої наради досягнуто консенсусу щодо тексту майбутньої угоди про співпрацю між Урядом України та МКЗБ.Сподіваюся, що найближчим часом угоду буде підписано. Це дозволить ще більше посилити нашу взаємодію та створить додаткові можливості для пошуку, ідентифікації та повернення інформації родинам тих, хто зник безвісти внаслідок російської агресії.Пошук зниклих безвісти та підтримка їхніх родин залишаються одним із пріоритетів держави.
Сьогодні разом із командою Мінсоцполітики та народними депутатами зустрілися з представниками Рад ВПО.Проблеми мільйонів внутрішньо переміщених осіб потребують об’єднання зусиль держави, громад, гуманітарних і міжнародних організацій.Ради ВПО — це серйозний інституційний ресурс, який сьогодні ще недостатньо оцінений і використаний.Насправді Ради ВПО можуть і мають стати:— основним каналом комунікації між Урядом і переселенцями у громадах;— ключовим інструментом реалізації державної політики щодо ВПО на місцях.Адже саме Ради ВПО є природним і сильним виразником інтересів внутрішньо переміщених осіб.Окремо обговорили питання житла, працевлаштування, доступу до соціальних послуг та інтеграції переселенців у життя громад. Важливо, щоб рішення, які ухвалюються на державному рівні, формувалися з урахуванням реальних потреб людей.Наше спільне завдання — не лише реагувати на виклики сьогодення, а й створити дієві механізми підтримки та повернення людей до повноцінного життя.Зі свого боку хочу вкотре запевнити Ради ВПО всіх рівнів у підтримці з боку Офісу Президента України.
Повертаємо Героїв на рідну українську землю.Андрій Атанасович Мельник — одна з найбільш впливових постатей української історії XX століття.Полковник Армії УНР, Голова Проводу Українських Націоналістів, другий Голова ОУН, один із найближчих соратників полковника Євгена Коновальця.Разом зі своєю дружиною Софією Мельник-Федак він був похований у Люксембурзі.За дорученням Президента України Володимира Зеленського сьогодні розпочалося повернення в Україну останків Андрія Мельника та його дружини.Сьогодні я у Люксембурзі, щоб взяти участь у відповідній церемонії за участі представників української держави, церкви й української громади.Це історична та глибоко символічна подія для всього українства.Бо йдеться не лише про перепоховання.Це відновлення історичної справедливості та повернення національної пам’яті.Перепоховання Андрія Мельника є одним із перших кроків до створення Національного Пантеону Героїв — місця, де будуть гідно вшановані ті, хто в різні історичні епохи боровся за свободу та незалежність України.Андрій Мельник належав до покоління українців, які боролися за право мати власну державу, але не мали її.Вони жили вірою у те, що наступні покоління українців матимуть свою державу.І цей час настав.Сьогодні ми маємо сильну державу і сильну армію. І ми приїхали, щоб забрати свого Героя додому.Він боровся заради майбутньої України.Так само як сьогодні українські воїни на фронті воюють заради тих українців, які житимуть на нашій землі після нас.Ця подія стала можливою завдяки ініціативі Президента України Володимира Зеленського, за активної участі Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука та Керівника Офісу Президента Кирила Буданова.Окремо хочу подякувати Українському інституту національної пам’яті, Посольству України у Бельгії та Люксембурзі, Проводу ОУН, а також усім, хто долучився до великої справи повернення видатного українця на рідну землю.Нація сильна пам’яттю про своїх Героїв.Українці пам’ятають ✊🇺🇦
Мантас Кведаравічюс — відомий литовський режисер-документаліст, якого добре знають у Литві, Україні та далеко за їх межами.У 2016 році Мантас зняв документальний фільм «Маріуполіс» — про війну на Донбасі та життя Маріуполя. Стрічка отримала низку міжнародних нагород.З початком повномасштабного вторгнення режисер знову приїхав до Маріуполя — щоб зафільмувати оборону міста та життя людей в умовах російської облоги.Майже місяць Мантас знімав Маріуполь та маріупольців у найстрашніші дні їхнього життя.Наприкінці березня 2022 року його захопили росіяни. Катували. А потім вбили.Мантас загинув. Але його відеоматеріали стали основою документального фільму «Маріуполіс-2». Уже після смерті режисера ця стрічка отримала спеціальний приз журі Каннського кінофестивалю.У Вільнюсі Кирило Буданов від імені Президента Володимира Зеленського вручив батькам Мантаса Кведаравічюса державну нагороду України — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня. Посмертно.Церемонія відбулася в Посольстві України в Литві за участі батьків Мантаса — Ольгертаса Кведаравічюса та Бангуолє Кведаравічєнє, а також його сестри Юрги Арустєнє.Українці не забудуть подвиг Мантаса Кведаравічюса.Жив як герой.Загинув як герой 🫡
Сьогодні взяла участь у нараді з питань національного спротиву.Головував Кирило Буданов. У нараді також узяли участь мій колега Віктор Микита, очільники ОВА та представники РНБО, Міноборони, Генштабу, Сил ТрО, МВС, Міносвіти, Мінветеранів, Мінспорту, Мінфіну та МОЗ.Обговорили стан розгортання мережі центрів підготовки громадян до національного спротиву — насамперед питання фінансування та кадрового забезпечення.Нова стратегічна мета — посилити мережу на рівні громад: міст і районів. Це дозволить забезпечити належний рівень охоплення та доступності підготовки для громадян.Окремо обговорили інтеграцію підготовки до національного спротиву в освітню систему. Це важливо для формування в суспільстві нової культури готовності та підготовленості — ще зі шкільної парти.Сьогоднішня нарада фактично означає початок нового етапу розвитку підготовки до національного спротиву. Тепер ми говоримо про системність і масштаб — те, що перетворює національний спротив на повноцінну та дієву складову оборони держави.
Минулого тижня Верховна Рада ухвалила важливий Закон про національний спротив, який зараз перебуває на підписі у Президента.Серед іншого, закон передбачає обов’язкове проходження курсу національного спротиву для всіх студентів — і дівчат, і хлопців. Це стосується як закладів вищої освіти, так і професійної та фахової передвищої освіти.Отже, до початку нового навчального року у вересні ми маємо розгорнути навчальну інфраструктуру, підготувати персонал і навчальні програми.Вже наявні обласні центри нацспротиву готуватимуть інструкторів для навчальних закладів. Тобто відбуватиметься масштабний трансфер інструкторської експертизи та досвіду від існуючих центрів підготовки до навчальних закладів. Саме про це йшлося сьогодні на робочій нараді за участі Міноборони, Міносвіти, Сил ТрО ЗСУ, Генштабу ЗСУ, РНБО, а також представників центрів підготовки до національного спротиву.Безумовно, підготувати всю систему і запустити її вже у вересні — серйозний виклик. Але воєнний час вимагає від нас швидких, відповідальних і скоординованих рішень.Дякую Міноборони та Міносвіти. На вас сьогодні справді велика відповідальність 🤝
Сьогодні зустрілася з представниками Комісії США з безпеки та співпраці в Європі — Шеннон Сімрел і Бахті Нішановим. Це американська урядова інституція, яка системно працює над питаннями прав людини та безпеки в Європі. Говорили про одну з найболючіших тем — українських цивільних полонених, яких росія незаконно утримує в неволі.Сьогодні ця проблема все ще не має належної міжнародної уваги. Про українських цивільних заручників недостатньо говорять і в Європі, і в США. А тим часом тисячі наших людей залишаються в російських тюрмах лише за те, що вони — українці.Сьогодні саме Сполучені Штати є державою, яка може мати реальний геополітичний вплив на росію. Тому ми просимо американських партнерів допомогти посилити міжнародний тиск на російську сторону задля звільнення українських цивільних полонених.Нам потрібні конкретні кроки, підтримка Конгресу США та Державного департаменту. Саме про це говорили сьогодні з представниками американського посольства та Комісії США з безпеки й співпраці в Європі 🇺🇦🤝🇺🇸