Коли війна забирає від нас Героя, памʼять про нього стає частиною серця нації. Декілька днів тому прочитала в ЗМІ про 21-річного Максима Нагорного, бійця Нацгвардії, який нещодавно загинув у бою під Покровськом.Сестра та цивільна дружина не могли отримати тіло героя, бо він був круглим сиротою, а відтак були певні формальні складнощі щодо ДНК-експертизи.Дякую журналістам за те, що привернули увагу до цієї ситуації. Офіс Президента взяв питання на контроль. Вчора всі проблеми вирішили. Дякую МВС, НГУ та МОЗ за оперативне реагування та допомогу близьким солдата – сестрі Іванці та цивільній дружині Наталії. Героя буде гідно поховано, як він того заслуговує. Максим Нагорний став відомим два роки тому, коли опублікував свою сповідь-заповіт. Це приголомшливий текст. Неможливо читати без сліз. Він дуже хотів, щоб в Україні сироти жили не в інтернатах, а в сімʼях. Там є такі слова:«Я мрію про нову Україну: про країну без сиріт; про дітей, котрі проживають в сімʼях і лише в сімʼях. Бо малечі потрібна сімʼя. Завтра можу не повернутись з чергового завдання або з поля бою. Такі реалії війни.Якщо доведеться віддати життя, то нехай це стане також для того, щоб в Україні зникли дитячі притулки.Я, Нагорний Максим, молодий солдат нової України.»Ми зробимо все, щоб сироти жили не в інтернатах, а в сімʼях. Це мета Президента, це наша спільна справа. Спочивай з миром, Максиме, солдате нової України! 💔