Проблема ймовірності є важливою в сучасному науковому та практичному житті, хоча прийшла вона в математику порівняно пізно. Справді, люди грали в азартні ігри тисячі років, але тільки в 17 столітті французькі математики Блез Паскаль та П’єр Ферма почали проводити перші серйозні дослідження «випадкових» подій. Відтоді ймовірність стала важливим інструментом у різних галузях — від фінансів до астрономії та права, не кажучи вже про самі азартні ігри.Зараз ймовірність застосовують зокрема в прогнозах погоди. Метеорологи прогнозують температуру, швидкість вітру та кількість опадів, а також ймовірність дощу. Але якщо перші три величини можна порівняти з їх «істинними» значеннями, які можна виміряти, ймовірність дощу не має величини, з якою можна порівняти оцінку прогнозиста: дощ або йде, або ні.Тому в філософії науки поширеною є точка зору, згідно з якою жодне числове значення ймовірності — будь то в науковій статті, прогнозі погоди, у передбаченні результату спортивних змагань чи оцінці ризику для здоров’я — не є об’єктивною властивістю світу. Це — лише конструкція, заснована на особистих або колективних судженнях і припущеннях. В більшості випадків вона навіть не намагається оцінити якусь базову «правдиву» величину, а будь-яке практичне використання ймовірності включає суб’єктивні оцінки.  Як зазначав теоретик такого підходу математик Бруно де Фінетті, ймовірність не існує як об’єктивна реальність, але є способом вираження нашого суб’єктивного незнання і впевненості в певних ситуаціях.З погляду філософа Іана Гекінга, імовірність є «подвійною»: вона має справу і з об'єктивною випадковістю, і з суб'єктивним незнанням. Наприклад, коли хтось підкидає монету і питає вас, яка ймовірність, що випаде «аверс», ви можете відповісти «50 на 50», і ця відповідь базується на об'єктивних характеристиках процесу, який є випадковим. Але якщо він підкине монету, подивиться на результат і закриє її, а потім спитає, яка тепер ймовірність, що монета показує «аверс», більшість людей знову відповідатимуть «50 на 50». Однак подія вже сталася, і випадковості немає більше — є лише наше суб'єктивне незнання. Це змінює ситуацію з невизначеності, що пов'язана з майбутнім, на невизначеність через те, чого ми не знаємо тепер. Тобто імовірність може відображати не лише властивості світу, але й стан знань (або незнання) суб'єкта.#філософіянауки