[ВЛАСНИКУ] Є об'єкти, з якими я десять разів подумаю, перш ніж узятися за роботу.

Не тому, що їх неможливо продати. Продати можна майже все. Питання лише в тому, скільки часу, грошей, нервів і роботи це забере.

Тож ось мій особистий антирейтинг.

6 місце.

Верхні поверхи в будинках без генератора.

У рекламі краєвид на все місто. А на перегляді покупець дивиться вже не на нього, а прикидає, як підійматися на двадцятий поверх, що буде з водою і чи поїде ліфт. Особливо після першого ж відключення світла.

5 місце. Хрущовки та чешки в житловому стані, власники яких не хочуть покупців із державними програмами.

Гривню на рахунок отримувати теж не готові. Тобто людина продає квартиру в бюджетному сегменті, а сама відсікає добру половину тих, хто міг би її купити. Логіка в цьому якась є. От тільки результат вона зазвичай псує.

4 місце.

Квартири після будівельників у новобудовах, які не підходять під єОселю.

Покупцеві доводиться одночасно знайти гроші на квартиру, на ремонт і на житло, поки той ремонт триває. Коло охочих одразу звужується.

3 місце.

Квартири з орендарями.

Що б орендарі не обіцяли власнику, часу на покази в них під час продажу не знаходиться майже ніколи. Їх непросто змусити навести лад, звільнити квартиру на потрібний час і не втручатися в розмову з покупцем.

А заразом виникає питання і до самого власника. Якщо він не хоче виселяти орендарів, бо шкода втратити кілька місяців оренди, але при цьому спокійно ризикує продати дешевше, то тут одне з двох: або продавати йому зараз не дуже й треба, або він просто не чує рієлтора. І в тому, і в тому випадку працювати буде важко.

2 місце. Великі будинки на 600-900 м², збудовані у 2005-2007 роках, із дуже дорогим на той час ремонтом.

Власник пам'ятає, скільки коштували мармур, колони, меблі й басейн. А покупець дивиться на все це і починає рахувати опалення, утримання, демонтаж і новий ремонт. Між цими двома цифрами часом лежить прірва.

1 місце. Складний об'єкт із власником, який не хоче визнавати, що об'єкт складний.

Він не згоден з аналітикою, вважає послуги рієлтора надто дорогими, а договір редагує так, наче найбільше побоюється саме рієлтора.

Ось тут я вже майже напевно не візьмуся. Бо складний об'єкт вимагає більше реклами, переговорів, показів, часу і точних рішень. А коли власник ще до старту не довіряє фахівцю і не готовий чути неприємні речі, шансів на нормальний результат майже не лишається.

Складна нерухомість продається. Але тільки тоді, коли власник розуміє, наскільки складне завдання, і готовий працювати з рієлтором, а не оборонятися від нього.