Збереження українських традицій — це теж зброя.Зброя, яка не руйнує, а тримає. Не нищить, а зрощує. Не мовчить — а звучить піснею, мовою, правдою. Наші діти з тимчасово окупованих територій сьогодні несуть із собою зерно української національної ідентичності. Через коляду і вертеп, через рідне слово, через щирість і відкриті серця. Там, де ворог намагається стерти памʼять — діти її бережуть і примножують.Це Різдво стало для них і для нас особливим. Бо воно було прожите разом. У родинах, які розділили свої родинні різдвяні вечері з нашими дітьми. У громадах, які не просто прийняли — а відкрили свої домівки, традиції та серця. І так само з повагою прийняли наші — східні, запорізькі — різдвяні звичаї.Щиро дякуємо громадам-партнерам, які приймали наших колядників і стали частиною цієї живої єдності:Василівській районній військовій адміністраціїМелітопольській районній військовій адміністрації Комиш-Зорянській громадіГуляйпільській громадіЧернігівській громадіМелітопольській громадіОкрема, тепла подяка Новояворівській громаді, яка стала для наших дітей справжнім різдвяним домом. Саме тут Різдво відчувалося не як подія — а як стан душі. Як єдність Сходу та Заходу України в одній великій родині.Дякуємо кожній родині, кожному наставнику, освітянам, духовенству, партнерам проєкту «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» — за турботу, за тепло, за віру в дітей і в Україну.Бо поки звучить коляда українською,поки діти знають, хто вони і звідки,поки традиція жива —Україну не здолати.Щиро дякуємо усім, хто приймав наших колядників та став частиною цієї живої єдностіРазом. Пліч-о-пліч.