— Чекаю в машині. Будь ласка, не змушуй мене стирчати тут увесь ранок. У мене повно справ, і марнувати час в авто з тобою, поки ти зніматимеш свої милі відосики — це останнє, що мені зараз треба.І як цей тип міг бути тією самою людиною, з якою ми так офігенно провели час минулої ночі? Тим самим хлопцем, який за будь-якої зручної нагоди проводив руками по моїй шкірі? Тим самим хлопцем, який другу половину вечора тільки те й робив, що змушував мене сміятися й без зупину фліртував? Тим самим хлопцем, якого я мало не поцілувала під дверима власного номера, бо алкоголь і Джона Скотт у моєму житті зазвичай дорівнюють максимально хреновим рішенням.Хоча... чи дійсно це рішення було б таким уже хреновим?— Я серйозно, Олівіє. У мене немає часу чекати весь день, — перервав він мій політ фантазії, фактично відповівши на моє невисловлене питання.— Клятий егоїст, — пробурчала я собі під ніс, коли він розвернувся й пішов.— Я взагалі-то все чув! — крикнув він через плече.— От і чудово! Для того й говорила! — кинула я навздогін, після чого зробила перший ковток і приготувалася відчути гіркий присмак звичайного готельного фільтра. Проте мої рецептори приємно здивувала насичена солодкість карамельного макіато. Ошаліти. Він не просто запам’ятав, що я п’ю, він реально вийшов із готелю, аби знайти нормальну кав’ярню й купити його для мене. Фліртувати зі мною, купувати мені каву, але при цьому продовжувати гавкати, як собака? Я за ним просто не встигаю.Здавалося, той нормальний, хороший Джона досі сидить десь там усередині й щосили намагається вибратися назовні. А вся ця маска мудака, яку він останнім часом так старанно носить — просто гра. Спосіб тримати людей на відстані витягнутої руки, аби знову не отримати ножа в спину. Або ж він дійсно просто ненормальний.Я повернулася в номер і зачинила двері, роблячи ще один ковток рятівного напою, намагаючись вдихнути у своє тіло хоч якесь життя.Зайшовши у ванну, раптом зловила власне відображення у дзеркалі: я посміхалася. Я миттєво стерла цю посмішку з обличчя, як тільки згадала, хто саме її туди помістив. Та подумаєш, пофліртував уночі й приніс каву зранку! Я точно не збираюся посміхатися як ідіотка через Джону Скотта. Ні, дякую, обійдуся.Він усе одно мудак. Мудак, з яким мені зараз доведеться сидіти зачиненою у вузькому просторі салону. Мудак, який спеціально кудись перся, щоб принести мені мою улюблену каву."Притиск" - Ганна Лілі🚘редагуєтьсяНа публікацію книги ✨