Чорна звістка про смерть воїна Сергія Олеговича Гамана облетіла Ков’яги і пекучим щемом відгукнулася в серцях жителів нашої громади.Гірко і боляче щораз, коли війна забирає таких молодих, щирих, відданих синів України.Народився Сергій у перший літній день 2001 року в Ков’ягах. Був єдиним сином у батьків – їх гордістю, надією, їхнім сонцем. Тато й мама з дитинства навчали сина поважати працю, любити рідну землю, допомагати тим, хто поруч.Навчаючись у Ков’язькому ліцеї, Сергій поєднував шкільну науку з безліччю захоплень й інтересів. Але особливе місце в його житті займала музика. Саме тому він став ще й учнем Валківської школи мистецтв. Здобув якісну музичну освіту, котра дала можливість юнаку вступити на навчання до Харківського музичного фахового коледжу ім. Лятошинського та навчатися по класу гітари. І Сергій справді володів цим музичним інструментом віртуозно – гітара в його лагідних руках вміла плакати і сміятися, розмовляти і викликати у слухачів щирі емоції.Вирісши на землі, Сергій розумів, що може приносити користь не лише мистецтвом. Тому й вирішив здобути ще одну – практичну, потрібну для сільського жителя професію, ставши студентом Харківського національного аграрного університету ім. Василенка.Проте отримати диплом не встиг. У серпні минулого року Сергій Гаман за власним бажанням підписав контракт і став військовослужбовцем Збройних сил України. Він не міг бути осторонь, бачучи, як ворог плюндрує нашу землю і забирає життя військових та цивільних.Після проходження навчання військовій справі молодий боєць був направлений для виконання бойових завдань на Вовчанський напрямок - один з найгарячіших відтинків фронту на Харківщині.Нашого земляка поважали командири, любили бойові побратими – за вірність обов’язку, щирість, надійність. Маючи добру, чуйну вдачу, Сергій разом із тим люто ненавидів окупантів, що зазіхнули на нашу землю. Тому бився з ворогом гідно, відважно. За виявлені мужність, витримку, вірність військовому обов’язку неодноразово отримував подяки та відзнаки. Бойові побратими говорили про нього: «Такий як Сергій – це серце взводу».Світлий, добрий, відкритий, товариський – наш захисник мав багато друзів і вдома, і за місцем служби, бо вмів дружити по-справжньому, по-чоловічому.Нещодавно він приїздив у відпустку до рідних Ков’яг, зустрічався з рідними, товаришами. Як і часто це робив раніше, - пригощав смаколиками, жартував, надихав оптимізмом. Бо вірив у нашу Перемогу – щиро, без тіні сумніву. Ділився своїми планами на мирне життя: жити, творити, любити, працювати.Та тільки, на жаль, цим мріям збутися не довелося.Третього травня під час виконання бойового завдання в районі Вовчанська Сергій зазнав тяжких поранень і отримав значні опіки. До останнього за життя Сергія Гамана боролися кращі медики одного з Харківських шпиталів, куди доставили нашого бійця. Увесь час поруч були рідні, друзі, допомагали, всіляко підтримували, були готові віддати все, аби врятувати життя Сергію.Але невблаганна смерть виявилися сильнішою. 7 травня серце нашого захисника зупинилося навіки…Сергію Гаману назавжди залишиться всього 23. Його ім’я віднині назавжди вписане в історію Ков’яг, нашої громади, України.Він прожив таке коротке життя, багато чого не встиг зробити з того, про що мріяв, але встиг стати Героєм.Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним і друзям нашого захисника. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати сина, друга, патріота України.Вічна шана і пам’ять воїну-захиснику Гаману Сергію Олеговичу…