Заробити собі на життя?— «Скільки горщиків ти можеш зробити за день?»— «П’ять, ну, може шість…»Чужинець скривився:— «Треба більше. Десять чи п'ятнадцять».Вони мовчки обійшли зарості й повернулися до струмка.— «Але взагалі-то, — сказав корінний житель після довгої паузи, — не думаю, що мені сподобається цілий день робити горшки . Це нудно».— «Доведеться терпіти, якщо хочеш заробити собі на життя».— «Якщо я хочу заробити… собі на життя?» Навіщо? Я ж і так живу…     Ця коротка сцена звучить як виклик. Ми звикли до фрази «заробити на життя», ніби життя — це щось зовнішнє, що треба купити чи заслужити. Але хіба воно не вже наше?    Корінний житель ставить просте запитання: навіщо витрачати себе на те, що не приносить радості, тільки щоб «заробити» право існувати? Чи не є справжнє життя там, де ми робимо те, що відгукується, а не те, що диктує система?    Ми часто погоджуємося на нудьгу й виснаження, бо боїмося втратити «засоби до існування». Але в цьому й пастка: ми починаємо плести нескінченні кошики, забуваючи, що саме життя вже дане нам.🌿 «Заробити на життя» — це лише звичний вираз. А справжнє питання звучить інакше: як прожити його так, щоб воно було живим?