Як ми з Кабачком назву для секти обирали

Було це у 2012 році. Коли Євро-2012 у нас проводили. Нам тоді ще гол у ворота Англії не зарахували. На той період ми вже кілька місяців волали “Валє-є-є-ра” по всіх зльотах, де були: “Мотозагул”, “5 доріг”, тощо. Для мене це був перший сезон фестивалів. Кабачок мене на них і затягнув. Каже: “Саша, ти маєш там бути! Інакше який ти бабайкер?!” І це правда. На зльотах і відчуваєш всю соціальну мотодвіжуху: від алкотреша до релігії вищих світів.

І от сиджу якось я в черзі до гастроентеролога, яка мені цілий рефлюкс вилікувала, бо мала таке саме прізвище, як у мене. Таких збігів просто так не буває. Я одразу відчув, що то знак і місце там непросте. Отже, тремо ми з Кабачком по телефону, ляси точимо. Він насипає, а я слухаю. Каже:
- Саша, нам уже час оформитися в якусь організацію. Що ми як лохи того Валєру кличемо, треба вже перетворитися у щось серйозне.
- Гаразд, – погоджуюся я, – ідея правильна. А як ми тоді будемо називатися?
- Як-як! Свідки Валєри!

Продовження далі.