🧠 Після звільнення з в’язниці психічні розлади й залежності не закінчуютьсяНове популяційне дослідження з Шотландії показало: люди після звільнення з місць позбавлення волі значно частіше звертаються по допомогу з причин, пов’язаних із психічним здоров’ям і вживанням психоактивних речовин, ніж демографічно зіставні люди без недавнього ув’язнення. І різниця особливо велика не в планових службах, а в екстреній та невідкладній допомозі. Дослідники проаналізували дані 8313 людей, звільнених із будь-якої шотландської в’язниці у 2015 році, і порівняли їх із 41 213 особами із загальної популяції, підібраними у співвідношенні 1:5 за статтю, віком, поштовим індексом і рівнем депривації. Спостереження тривало 4 роки, із використанням національного зв’язування адміністративних даних про рецепти, амбулаторну, стаціонарну, психіатричну, невідкладну допомогу, а також даних про смертність. Що показали результатиПісля корекції на попередні звернення, коморбідність і час перебування в громаді, у людей після звільнення були значно вищі показники контактів практично з усіма видами допомоги.Найбільш вражаючі цифри стосувалися екстрених служб: • звернення до швидкої з причин, пов’язаних із психічним здоров’ям: aIRR 7,75; • зі вживанням психоактивних речовин: aIRR 7,58; • при поєднанні обох проблем: aIRR 8,28. Для відділень невідкладної допомоги: • психічне здоров’я: aIRR 4,88; • психоактивні речовини: aIRR 7,98. Навіть у “плановішому” сегменті різниця залишалась суттєвою: • позалікарняні призначення/рецепти:психічне здоров’я 1,80, психоактивні речовини 5,95, подвійний діагноз 5,33; • служби лікування залежностей: 7,13; • амбулаторні відвідування: 2,61; • психіатричні госпіталізації: від 3,62 до 10,74 залежно від типу проблем; • загальні/гострі госпіталізації: до 13,11 при подвійній патології. Що це означає на практиціЦе дослідження не просто про кримінальну юстицію. Воно про розрив безперервності допомоги. Люди після звільнення справді контактують із громадськими службами, але цього, очевидно, недостатньо, або ж допомога не доходить до тих, хто має найбільшу потребу. Якщо людина стабільно потрапляє в швидку, невідкладну допомогу чи психіатричний стаціонар, це часто означає, що раннє втручання або не спрацювало, або не сталося взагалі. Чому це важливо і для реабілітаційної медицини? Для лікаря ФРМ тут є дуже пряма паралель: реабілітація не працює без переходу між середовищами. Якщо після травми, інсульту, залежності, психічного розладу чи ув’язнення людина формально “виписана”, але фактично не включена в мережу підтримки, система отримує не відновлення, а відкладену кризу.Ця робота ще раз підкреслює значення: • безперервності допомоги при переході “установа - громада”; • міждисциплінарної взаємодії; • раннього виявлення подвійного діагнозу; • доступних, нестигматизуючих служб; • довготривалого супроводу, а не лише “критичних перших 2–4 тижнів”. ВисновокПісля звільнення з в’язниці психічне здоров’я і залежності стають не лише проблемою людини, а й тестом на зрілість системи охорони здоров’я. Коли екстрена допомога використовується в рази частіше, ніж у зіставної популяції, це не “особливість контингенту”. Це ознака того, що профілактика, перехідна підтримка і безперервність допомоги поки що не дотягують, а система, яка зустрічає людину лише в момент кризи, зазвичай платить більше — грошима, ресурсами і людськими життями. Джерело:https://bmjopen.bmj.com/content/16/2/e107586@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine