Fuente
Всесвіт у кишені | Найбільш дивакувата хмара на Марсі може виявитися ще більш дивакуватою...
1 010 Vistas/Alcance
2026-10-09 13:12
Mensaje №9614
🪐 Найбільш дивакувата хмара на Марсі може виявитися ще більш дивакуватою, ніж вважалося раніше
Кожного марсіанського року, навесні й влітку, у південній півкулі Червоної планети формується довжелезна хмара. Вона тягнеться від стародавнього вулкану Арсія (Arsia Mons) аж на 1800 км (це, якщо що, більше ніж уся Україна з заходу на схід). Кожного ранку хмара формується, зростає, а потім зникає.
Планетологи класифікували хмару як орографічну. Такі є і на Землі, вони утворюються коли вітер обтікає скелястий рельєф гори. Але ось проблема: моделі це явище не відтворювали в марсіанській атмосфері 🤷🏻 До цього часу.
Аби модель спрацювала, довелося в неї включити вельми екзотичний атмосферний процес, який (теоретично) може існувати, але безпосередньо ще не спостерігався ані на Землі, ані на Венері.
В земній атмосфері водяна пара конденсується у краплі чи крижані кристали шляхом гетерогенної нуклеації — на частинках пилу чи аерозолів.
Теоретично, можна обійтися й без них; водяна пара безпосередньо перетвориться в крижані частинки хмар. Такий процес називають гомогенною нуклеацією, і, ймовірно, відбувається у верхніх шарах земної атмосфери. Однак, щоб це спрацювало, потрібна екстремально висока відносна вологість.
І хоча модель не на 100% відтворює спостереження, вчені до неї ставляться оптимістично. Коли повітряні потоки обтікають вулкан Арсія, виникає потужна хвиля, яка за лічені хвилини піднімає вологі маси повітря на висоту кількох кілометрів. Це спричиняє стрімке охолодження атмосфери: температура падає на 30 градусів усього за 10 хвилин, а відносна вологість різко зростає. Водяна пара миттєво перетворюється на крижані частинки, утворюючи отаку дивну хмару.
Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Кожного марсіанського року, навесні й влітку, у південній півкулі Червоної планети формується довжелезна хмара. Вона тягнеться від стародавнього вулкану Арсія (Arsia Mons) аж на 1800 км (це, якщо що, більше ніж уся Україна з заходу на схід). Кожного ранку хмара формується, зростає, а потім зникає.
Планетологи класифікували хмару як орографічну. Такі є і на Землі, вони утворюються коли вітер обтікає скелястий рельєф гори. Але ось проблема: моделі це явище не відтворювали в марсіанській атмосфері 🤷🏻 До цього часу.
Аби модель спрацювала, довелося в неї включити вельми екзотичний атмосферний процес, який (теоретично) може існувати, але безпосередньо ще не спостерігався ані на Землі, ані на Венері.
В земній атмосфері водяна пара конденсується у краплі чи крижані кристали шляхом гетерогенної нуклеації — на частинках пилу чи аерозолів.
Теоретично, можна обійтися й без них; водяна пара безпосередньо перетвориться в крижані частинки хмар. Такий процес називають гомогенною нуклеацією, і, ймовірно, відбувається у верхніх шарах земної атмосфери. Однак, щоб це спрацювало, потрібна екстремально висока відносна вологість.
І хоча модель не на 100% відтворює спостереження, вчені до неї ставляться оптимістично. Коли повітряні потоки обтікають вулкан Арсія, виникає потужна хвиля, яка за лічені хвилини піднімає вологі маси повітря на висоту кількох кілометрів. Це спричиняє стрімке охолодження атмосфери: температура падає на 30 градусів усього за 10 хвилин, а відносна вологість різко зростає. Водяна пара миттєво перетворюється на крижані частинки, утворюючи отаку дивну хмару.
Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)