Canal United in Blood - @united_in_blood - №1753
І я вам скажу, пане лейтенанте, що навіть коли б ми мусили тут поступитися позиціями, у що я не вірю, або коли б ми мусили покинути місто, у що я теж не вірю, то все одно ми досі лишаємося тут. Ми все ще тут, пане лейтенанте, і будемо тут завжди. Урешті-решт, плювати на те, де ми стоїмо. Цілком може бути також, що нам доведеться забратися з Курляндії, я в це не вірю, але це можливо, і також можливо, що рота гамбуржців розпадеться. Тому ми досі лишаємося тут. Вони в Парижі можуть багато про що радитися, якщо їм так багнеться, і те, про що патякають у Ваймарі, це нас теж мало обходить. Хай там як, ми все ще тут, ми всі, і поки ми тут, ми не заспокоїмося. Ми воюватимемо далі й байдуже де. Не може такого бути, щоб ми не знадобилися десь у наступні роки. І я кажу вам, пане лейтенанте, якщо ми тут не переможемо, або якщо ми повернемося в Німеччину і там теж не переможемо, і так триватиме далі, і пани, які перед війною набивали черева за наш кошт, а під час війни — коштом нашої крові, а після війни мають такі самі гладкі черева, як раніше, — памʼятаєте, пане лейтенанте, у Ваймарі? — тож якщо буржуазія і великі пани далі вірять, що зможуть обробляти свої справи, сидячи в нас на шиі, — а вони, чорт забирай, піклуються не про Німеччину, ні, точно не про неї, — що ж, тоді я знаю за себе, що маю робити, і я вірю, що ви, пане лейтенанте, знаєте, і Фенрих знає також.Ернст фон Заломон#noster_ignis
1200
25-01-26 08:09